Відповідаємо на запитання користувачів сайту ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ "АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ"

ЦПК у різних нормах використовує тер міни «позов» та «позовна заява». Яка між ними відмінність та чи можна, наприклад, залишити без руху не позовну заяву, а позов?

     Дійсно у ЦПК використовуються поняття як позову, так і позовної заяви. Наприклад, ч. 1 ст. 32 ЦПК вказує на те, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів, ст. 80 ЦПК визначає ціну позову, глава ЦПК про підсудність оперує терміном «позов» і т.д. Разом з тим, ст. 118 ЦПК передбачено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. Статті 119, 120, 121 ЦПК визначають форму і зміст позовної заяви, залишення позовної заяви без руху тощо. Те ж саме стосується понять «зустрічний позов», «форма і зміст зустрічної позовної заяви» і т,п.

    Зазначене вказує на те, що «позов» і «позовна заява» не однозначні поняття. В деякій юридичній літературі зазначається, що позов і позовна заява співвідносяться як зміст і форма, тобто формою позову є позовна заява, в яку втілюється зміст позову. Разом з тим, очевидно, що між позовом як вимогою про захист права і позовною заявою, в якій ця вимога втілюється, існує певний зв'язок, який розкривається завдяки парній філософській категорії «зміст» і «форма».

     Позовна заява — це зовнішня форма вираження позову, спосіб існування позову як вимоги про захист права, свободи чи інтересу. У зв'язку з цим форма завжди має службове призначення, тобто службова роль позовної заяви як форми позову в тому, що в ній відображаються елементи позову (предмет, підстава і сторони), а також інші відомості, необхідні для правильного і швидкого вирішення цивільної справи. Призначення позовної заяви як форми позову в тому, щоб довести до відома суду та інших осіб, які беруть участь у справі, суть вимог позивача, який звертається в суд за захистом своїх чи в передбачених законом випадках прав, свобод чи інтересів інших осіб.

     В свою чергу, позовна заява, виступаючи в якості способу існування і вираження позову, має своє «зовнішнє», відмінне від позову існування, тобто має свою власну форму і зміст. За ст. 119 ЦПК позовна заява подається у письмовій формі і повинна відповідати визначеному законом змісту, повинна мати певні реквізити (елементи змісту), які ширше елементів позову. Зокрема, це обов'язок зазначати в позовній заяві найменування суду, до якого подається заява, зазначення місяця проживання або місцеперебування відповідача, перелік документів, що додаються до заяви та інше.

     Відмінність позову від позовної заяви проявляється і в існуванні таких інститутів, як відмова від позову, визнання позову, забезпечення позову, об'єднання і роз'єднання позовів. Так, позивач відмовляється не від поданої позовної заяви, а від позову, відповідач визнає не позовну заяву, а позов, як матеріально-правову вимогу, пред'явлену до нього.

     У зв'язку з цим, суд вправі залишити без руху (ст. 121 ЦПК) не позов (такі приклади у судовій практиці існують), оскільки це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а саме позовну заяву, яка за законом повинна мати свою власні форму і зміст.

Керуючий партнер ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ "АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ"

ПОПОВ Р.

Державний  земельний  кадастр  є  важливою  ланкою  державного управління  земельним  фондом. Він  забезпечує  прийняття  важливих обґрунтованих  рішень  у  галузі  організації  раціонального  використання та охорони  земель.  Важливість  земельного  кадастру  особливо  зросла  в умовах  проведення  земельної  реформи,  введення  плати  за землю, включення  земельних ресурсів до системи ринкових відносин .

Складовою  Державного  земельного кадастру є реєстрація земельних ділянок. Державний реєстр земель складається -  з книги  записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею , договорів оренди, кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку. Порядок  та  умови  державної  реєстрації  земельної ділянки  зазначені  в  Інструкції  про  порядок  складання , видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі. Порядок записів , реєстрацію , оформлення договорів та ін. здійснюють районна ,міська , селищна, сільська рада; державних актів на право власності на землю – місцеві державні  органи  земельних  ресурсів Держкомзему України. Забезпечення державної реєстрації державних актів, що посвідчують право на землю, покладається  на  відповідні  державні  органи  земельних  ресурсів  Держкомзему  України. У додатках до інструкції вказано  форми  та  таблиці  книг  реєстрації  документів  про право на землю.

Кадастрові  відомості про землю  оформляються  у  вигляді оновлюванної  спеціальної  базової  документації, яку складають щороку. Документація може  бути текстовою або ж картографічною. Це можуть бути схеми, графіки, текстові та інші матеріали, що містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень і земельних ділянок власників землі та землекористувачів, кількість, якість і продуктивність земель державної, приватної і комунальної власності.

Дані Державного земельного кадастру  обов’язково враховують при плануванні, використанні  та охороні земель,  вилученні та наданні земельних ділянок, проведенні землеустрою та ін.

Таким чином , ми бачимо,  що Державний земельний кадастр являється і призначений для забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування , заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян, інформацією про природній стан, господарське призначення і правовий  режим  земель, з метою  організації  їх раціонального використання  та  охорони,  регулювання  земельних  відносин, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та здійснення землеустрою, визначення розміру плати за землю.

Відповідно до статті Земельного кодексу основними завданнями введення Державного земельного кадастру є : забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Крім того, згідно статті ЗК Державний земельний кадастр включає  : кадастрове зонування ; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів ; економічну та грошову оцінку земель; облік кількості та якості земель; державну реєстрацію ділянок.

Тепер ми знаємо, що Державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення сукупності відомостей і документів про місця розташування  та  правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників та землекористувачів.

Тож матимемо надію, що українські землі в руках справжніх господарів!

Юрист загальної практики              

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко

Той хто поодиноко або постійно має справу із оформленням прав на земельні ділянки так чи інакше зіткнувся з питанням оцінки землі. Землі відповідно до законодавства України бувають різними, та і види оцінки землі бувають різними. При кожній окремій транзакції із земельними ділянками треба правильно обрати вид оцінки землі. А залежно від виду оцінки землі і мети, якої ви прагнете в подальшому із цією земельною ділянкою досягти, грошова оцінка землі буде різною.

Отже, почнемо із Земельного кодексу України. Так, стаття 201 нам каже про те, що залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка земельної ділянки використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

У питаннях оцінки землі доцільно звертатись до спеціального закону, що регулює оцінку землі. Це Закон України «Про оцінку землі», у якому зазначено, що залежно від мети та методів проведення оцінки землі, оцінка земель поділяється на наступні види:

- бонітування ґрунтів;

- економічна оцінка земель;

- грошова оцінка земельних ділянок.

Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур. Однак зараз хочеться акцентувати увагу саме на грошовій оцінці земельних ділянок.

Як сказано, знову ж таки, у Законі України «Про оцінку землі», грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Зазначений закон дає нам більш розгорнуте поняття про види грошової оцінки та їх мету.

Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

А експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених законодавством.

Також доцільно звернути увагу на випадки, у яких за Законом грошову оцінку проводити треба обов’язково.

Отже, нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов’язково проводиться у разі:

- визначення розміру земельного податку;

- визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;

- визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (якщо ступінь спорідненості спадкоємця підпадає під сплату такого мита) та даруванні земельних ділянок.

- визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

- розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

- відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок обов’язково проводиться у разі:

- відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності;

- застави земельної ділянки відповідно до закону;

- визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення;

- визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства;

- визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки;

- виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності;

- відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України;

- визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором;

- рішення суду.

 У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін.

Проведення грошової оцінки землі, чи то експертної чи то нормативної, потребує спеціальних знань. Такі знання мають сертифіковані оцінщики з оцінки землі.

Таким чином, якщо перед вами постало питання проведення грошової оцінки землі, майте на увазі, що грошова оцінка буває двох видів і залежно від того, які дії ви прагнете вчиняти із земельною ділянкою, ви маєте чітко розуміти, який вид оцінки земельної ділянки вам треба замовляти.

Керуючий партнер

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Роман Попов

Кожному підприємцю має бути відомий основний нормативно-правовий акт у сфері державної реєстрації суб’єктів господарювання, який ще до 2016 року мав назву: Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», та, згідно внесених змін від 26.11.2015 року змінив назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі по тексту – Закон).

Внесені зміни спрямовані на реформування системи надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації і забезпечення її відкритості та прозорості, оперативності та своєчасності, раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, оптимізацію витрат державних коштів. Серед зміни назви Закону, Закон отримав нову редакцію з новими правилами гри у сфері державної реєстрації суб’єктів господарювання.

Новизною в зміненому Законі стала відсутність вимог щодо підтвердження відомостей про юридичну особу. Раніше, до внесення змін в Закон, умови статті 19 даного Закону передбачали норму, за якою юридична особа зобов'язана була подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі ненадходження в установлений строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або у випадку надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний був надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Якщо ж юридична особа протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення не подала реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен був внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Враховуючи норми податкового законодавства України, зокрема положень п.п. 5.5, 5.6 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 14.11.2014 року № 1130, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є повідомлення державного реєстратора, відомості з ЄДР щодо наявності запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) ДПІ приймало рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Тому, несвоєчасне підтвердження або не підтвердження відомостей про юридичну особу мало негативні наслідки для юридичних осіб.

Несвоєчасне підтвердження або не підтвердження відомостей про юридичну особу мало негативні наслідки для юридичних осіб. 

Редакція Закону з 1 січня 2016 року вже не передбачає норм щодо підтвердження відомостей про юридичну особу, що з певному плані полегшує роботу юридичних осіб. Але, Єдиний державний реєстр не отримав відповідних технічних змін щодо виключення з відомостей про юридичну особу інформації про підтвердження юридичною особою відомостей. Тому, в Реєстрі можна було прослідкувати таку дивовижну обставину, за якою відомості про юридичну особу були не підтверджені, в той час, як фактично підтвердити такі відомості вже немає можливості, адже Закон таких дій не передбачає. Крім того, Наказом Міністерства юстиції України від 06 січня 2016 року № 15/5 затверджено нові заяви про проведення реєстраційних дій, серед яких відсутня заява про підтвердження відомостей про юридичну особу. Деякі підприємці зіштовхнулись з такою проблемою, коли до 2016 року державний реєстратор вніс до Єдиного державного реєстру запис про те, що відомості про юридичну особу не підтверджені, або юридична особа не перебуває за місцем знаходження. Такі дані про юридичну особу можуть негативно впливати на податковий статус, зокрема є підставою для анулювання статусу платника ПДВ. Все це неоднозначно підтверджує прийняття в державі норм без попереднього налаштування їх майбутнього виконання.

Внесення даних про непідтвердження відомостей про юридичну особу є підставою для анулювання статусу пратника ПДВ.

Тому, юридичним особам приходилось підтверджувати відомості іншим шляхом - через внесення будь-яких змін до Єдиного державного реєстру (під час внесення змін до ЄДР відомості про юридичну особу підтверджувались автоматично). Після внесення таких змін в Єдиному державному реєстрі щодо відомостей про юридичну особу у графі «Статус відомостей про юридичну особу» автоматично відбувались зміни з «відомості не підтверджено» на «відомості підтверджено». Вихід із ситуації знайшли, але… Як відомо, статтею 36 Закону з 1 січня 2016 року запроваджено плату у сфері державної реєстрації та встановлено адміністративний збір за проведення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, у розмірі 0,3 мінімальної заробітної плати. Тому, на початку 2016 року підтвердити відомості юридичній особі коштувало 413,40 грн. Виходом із ситуації стало внесення змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни інформації про здійснення зв’язку з юридичною особою (за умовами ст. 36 Закону такі зміни є безкоштовними).

Підсумовуючи все вищесказане, можна однозначно стверджувати, що зміни у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо підтвердження відомостей про юридичну особу мають позитивний характер, спрощують роботу та зменшують навантаження в роботі юридичних осіб, але отримали незаплановані результати для суб’єктів господарювання.

Зміни щодо підтвердження відомостей про юридичну особу мають позитивний характер, спрощують роботу та зменшують навантаження в роботі юридичних осіб.

Партнер практик корпоративного, медичного та договірного права,

Михайло Сілкін 

     Адвокат ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ» Роман Попов виграв ряд показових справ проти свавілля органів слідства та прокуратури у Кіровському районному суді м. Кіровограда. «Я наполягав, наполягаю і буду наполягати на тому, щоб законні права громадян дотримувались будь-ким, а правоохоронними органами, зокрема» - зазначив він.

     Більш як рік тому «проблемний» боржник АТ «Ощадбанк», перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння влаштував «розборки» з працівниками банку. Дана подія супроводжувалася нецензурною лайкою, порушенням громадського порядку і погрозами фізичною розправою та вбивством. Відповідно, було порушено два кримінальних провадження за ч. 1. ст. 129 КК України.

     Абсолютно не складні справи розслідувались понад рік і слідчий прийшов до висновку про закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю у діяннях складу кримінального правопорушення. Однак, такі постанови були вкрай не об’єктивними, не було допитано усіх очевидців події, мало хто з очевидців був допитаний як свідок, не було у встановленому порядку знято відеозаписи з камер спостереження, а постанова про закриття кримінального провадження мотивувалась виключно позицією особи – ініціатора даної події.

     Адвокатові вдалося довести судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, Куценку О.В. дані обставини, і навести безапеляційні докази та підтвердження того, що слідчим було проведено допит ряду свідків з приводу обставин конфлікту в розрізі лише загальних обставин конфлікту без жодної конкретизації дій учасників конфлікту. Осіб, які могли б свідчити про наявність кримінальних дій ініціатора даної події не допитано як свідків. Також слідчий не звернув увагу на розбіжності в поясненнях деяких свідків та не усунув дані розбіжності. А отже, зазначені недоліки призвели до поверхневої перевірки реальності погроз на адресу потерпілих.

     У зв’язку з даними обставинами, та дякуючи професіоналізму судді Куценка О.В., якій докорінно розібрався в обставинах справ, сумлінно віднісся до вивчення матеріалів кримінального провадження, постанови слідчого були скасовані, справу направлено прокурору м. Кіровограда, для організації досудового розслідування.

Прес-служба

Юридичної компанії «Альфа Лекс Консалтинг»