Останнім часом люди дуже часто стикаються з проблемою, коли спадкові права на майно отримують родичі померлих – іноземці. Зокрема такі проблеми виникають, коли громадяни інших країн успадкували земельну частку (пай), або земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Отже, спробуємо пролити промінь світла на таку ситуацію.

Пункт 17, розділу Х «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Земельного кодексу України зазначає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства

Отже, можна зробити логічний висновок, що сертифікат на право на земельну частку (пай) – це документ, який посвідчує майнові права на земельну ділянку, яка не визначена в натурі на місцевості. Сертифікат на право на земельну частку (пай) не посвідчує право власності на конкретну земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку.

Із статусом сертифікату на право на земельну частку (пай) нібито розібралися. Тепер щодо спадкування паїв (земельних часток) іноземцями.

Звертаємось до норм ч. 5 ст. 22 та ч. 2, 4 ст. 81 Земельного кодексу України, де сказано, що іноземні громадяни не можуть набувати у власність на території України земельні ділянки сільськогосподарського призначення, за виключенням єдиного випадку, коли право власності на такі ділянки набувається у порядку спадкування. В такому випадку правовстановлюючим документом на цю ділянку виступатиме свідоцтво про право на спадщину.

Не зайвим буде пригадати про Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», абзац 12 частини 1 статті 5 якого вказує, що до повноважень місцевої державної адміністрації щодо виділення земельних часок (паїв) у натурі (на місцевості) віднесено і прийняття рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Таким чином, за загальним правилом, для того, щоб майнові права на земельну частку (пай) стали правом власності на чітко визначену земельну ділянку, з визначеними межами та присвоєним кадастровим номером, - треба отримати розпорядження державної адміністрації про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки, пройти всі процедури, які передбачає земельне законодавство, отримати розпорядження районної державної адміністрації про передачу у власність земельної ділянки та зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Але, враховуючи, що заявником у таких процедурах буде іноземець – відведення земельної ділянки іноземцю, як власнику земельної частки (паю) за розпорядженням місцевої державної адміністрації, на мою думку, порушить частину 5 статті 22 Земельного кодексу України. 

Як можна вийти з даної ситуації, і реалізувати іноземцеві свої права на землю, не допускаючи порушення норм Земельного кодексу України?

Земельним законодавством чітко не врегульоване це питання. Тому, звертаємось до ст. 8 Цивільного кодексу України, у частині 1 якої сказано: якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

А отже, ми сміливо можемо застосовувати частину 4 статті 81 Земельного кодексу України, якою встановлено обов’язок іноземного громадянина провести відчуження успадкованої ним земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Таким чином, іноземець зобов’язаний відчужити успадковане ним майнове право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, протягом року, громадянину України або іншому суб’єкту права власності на землю в Україні.

До того ж, таке відчуження може проходити не лише шляхом купівлі-продажу, а і шляхом укладення договору дарування, міни, тощо.

Керуючий партнер

ТОВ «Юридична компанія «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Попов Р.

Той хто поодиноко або постійно має справу із оформленням прав на земельні ділянки так чи інакше зіткнувся з питанням оцінки землі. Землі відповідно до законодавства України бувають різними, та і види оцінки землі бувають різними. При кожній окремій транзакції із земельними ділянками треба правильно обрати вид оцінки землі. А залежно від виду оцінки землі і мети, якої ви прагнете в подальшому із цією земельною ділянкою досягти, грошова оцінка землі буде різною.

Отже, почнемо із Земельного кодексу України. Так, стаття 201 нам каже про те, що залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка земельної ділянки використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

У питаннях оцінки землі доцільно звертатись до спеціального закону, що регулює оцінку землі. Це Закон України «Про оцінку землі», у якому зазначено, що залежно від мети та методів проведення оцінки землі, оцінка земель поділяється на наступні види:

- бонітування ґрунтів;

- економічна оцінка земель;

- грошова оцінка земельних ділянок.

Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур. Однак зараз хочеться акцентувати увагу саме на грошовій оцінці земельних ділянок.

Як сказано, знову ж таки, у Законі України «Про оцінку землі», грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Зазначений закон дає нам більш розгорнуте поняття про види грошової оцінки та їх мету.

Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

А експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених законодавством.

Також доцільно звернути увагу на випадки, у яких за Законом грошову оцінку проводити треба обов’язково.

Отже, нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов’язково проводиться у разі:

- визначення розміру земельного податку;

- визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;

- визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (якщо ступінь спорідненості спадкоємця підпадає під сплату такого мита) та даруванні земельних ділянок.

- визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

- розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

- відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок обов’язково проводиться у разі:

- відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності;

- застави земельної ділянки відповідно до закону;

- визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення;

- визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства;

- визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки;

- виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності;

- відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України;

- визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором;

- рішення суду.

 У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін.

Проведення грошової оцінки землі, чи то експертної чи то нормативної, потребує спеціальних знань. Такі знання мають сертифіковані оцінщики з оцінки землі.

Таким чином, якщо перед вами постало питання проведення грошової оцінки землі, майте на увазі, що грошова оцінка буває двох видів і залежно від того, які дії ви прагнете вчиняти із земельною ділянкою, ви маєте чітко розуміти, який вид оцінки земельної ділянки вам треба замовляти.

Керуючий партнер

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Роман Попов