Відповідаємо на запитання користувачів сайту ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ "АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ"

ЦПК у різних нормах використовує тер міни «позов» та «позовна заява». Яка між ними відмінність та чи можна, наприклад, залишити без руху не позовну заяву, а позов?

     Дійсно у ЦПК використовуються поняття як позову, так і позовної заяви. Наприклад, ч. 1 ст. 32 ЦПК вказує на те, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів, ст. 80 ЦПК визначає ціну позову, глава ЦПК про підсудність оперує терміном «позов» і т.д. Разом з тим, ст. 118 ЦПК передбачено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. Статті 119, 120, 121 ЦПК визначають форму і зміст позовної заяви, залишення позовної заяви без руху тощо. Те ж саме стосується понять «зустрічний позов», «форма і зміст зустрічної позовної заяви» і т,п.

    Зазначене вказує на те, що «позов» і «позовна заява» не однозначні поняття. В деякій юридичній літературі зазначається, що позов і позовна заява співвідносяться як зміст і форма, тобто формою позову є позовна заява, в яку втілюється зміст позову. Разом з тим, очевидно, що між позовом як вимогою про захист права і позовною заявою, в якій ця вимога втілюється, існує певний зв'язок, який розкривається завдяки парній філософській категорії «зміст» і «форма».

     Позовна заява — це зовнішня форма вираження позову, спосіб існування позову як вимоги про захист права, свободи чи інтересу. У зв'язку з цим форма завжди має службове призначення, тобто службова роль позовної заяви як форми позову в тому, що в ній відображаються елементи позову (предмет, підстава і сторони), а також інші відомості, необхідні для правильного і швидкого вирішення цивільної справи. Призначення позовної заяви як форми позову в тому, щоб довести до відома суду та інших осіб, які беруть участь у справі, суть вимог позивача, який звертається в суд за захистом своїх чи в передбачених законом випадках прав, свобод чи інтересів інших осіб.

     В свою чергу, позовна заява, виступаючи в якості способу існування і вираження позову, має своє «зовнішнє», відмінне від позову існування, тобто має свою власну форму і зміст. За ст. 119 ЦПК позовна заява подається у письмовій формі і повинна відповідати визначеному законом змісту, повинна мати певні реквізити (елементи змісту), які ширше елементів позову. Зокрема, це обов'язок зазначати в позовній заяві найменування суду, до якого подається заява, зазначення місяця проживання або місцеперебування відповідача, перелік документів, що додаються до заяви та інше.

     Відмінність позову від позовної заяви проявляється і в існуванні таких інститутів, як відмова від позову, визнання позову, забезпечення позову, об'єднання і роз'єднання позовів. Так, позивач відмовляється не від поданої позовної заяви, а від позову, відповідач визнає не позовну заяву, а позов, як матеріально-правову вимогу, пред'явлену до нього.

     У зв'язку з цим, суд вправі залишити без руху (ст. 121 ЦПК) не позов (такі приклади у судовій практиці існують), оскільки це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а саме позовну заяву, яка за законом повинна мати свою власні форму і зміст.

Керуючий партнер ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ "АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ"

ПОПОВ Р.

Чи часто ви чуєте про проблему, коли щодо людей, які абсолютно ні в чому не винні перед суспільством і законом порушують кримінальні справи та затримують за нібито «заявами» сумнівних і невідомих, а може навіть і неіснуючих людей? Особисто я, з огляду на свою професійну діяльність, часто.

А чи часто ви дізнаєтесь про те, що працівники «НОВОЇ ПОЛІЦІЇ» катують затриманих у кабінетах відділків поліції, «вибивають» зізнання у злочинах, які вони не скоювали, знущаються, піддають психічному впливу і принижують честь та гідність? Навіть я, відповідаючи на таке питання сказав би, що НКВД вже давно не існує, 90-ті вже позаду, а кіно дивлюсь я вкрай рідко.

Та не все так ДОБРЕ і ЗАКОННО у нашій новій поліції… Мова, звісно, йде не про нових поліцейських патрульних, а про оперуповноважених та слідчих, які вже працюють в системі правоохоронних органів давно і здійснювати оперативні заходи та слідчі дії просто не вміють цивілізованими та, як зараз модно говорити, ЄВРОПЕЙСЬКИМИ методами, або не хочуть вчитись…

СУТЬ СПРАВИ

Вісімнадцятирічного хлопця, свідомо не буду називати ім’я свого клієнта та посилатися на конкретні дати, наприкінці березня 2016 року було затримано оперативними працівниками Кіровоградського міського відділку ПОЛІЦІЇ за нібито участь у вуличній бійці, яку сфабрикували самі оперативні працівники. І доставили у міський відділок, що на вулиці Вокзальній. Однак протоколу про затримання ніхто не складав, а завівши мого клієнта на другий поверх міськвідділу, оперативні працівники Кіровоградського відділу поліції пообіцяли зробити так, що затриманий «пошкодує, що його мама народила». І що саме цікаве, що працівники НОВОЇ ПОЛІЦІЇ стримали свою обіцянку та СЛОВО ОФІЦЕРА.

…завівши мого клієнта на другий поверх міськвідділу, оперативні працівники Кіровоградського відділу поліції пообіцяли зробити так, що затриманий «пошкодує, що його мама народила». І що саме цікаве, що працівники НОВОЇ ПОЛІЦІЇ стримали свою обіцянку …

І лише після 27-ми годин фізичного та психологічного катування доставили мого клієнта до слідчого для складання протоколу про затримання, в якому вказали, що він підозрюється у крадіжці (ч. 3 ст. 189 Кримінального кодексу України), в якій сам і зізнався під впливом поліцейських.

ЧИМ ТА ЯК КАТУЮТЬ У НОВІЙ ПОЛІЦІЇ?

Мабуть ще від «старої міліції» НОВІЙ ПОЛІЦІЇ залишився у спадок пристрій, що в народі зветься «МОТОРОЛА». Моторола складається з динамки, яка виробляє електричний струм і приводиться в дію за допомогою кручення корби та чотирьох клем, дві з яких одягаються на зап’ястя, а дві на спину в області нирок. Для того щоб у відчуття додати «гостроти» на місця, де розташовані клеми ллють воду, а під клеми підкладають мокру ганчірку.

- Я лежав на підлозі в наручниках, до мене були під’єднані клеми від «мотороли», навколо мене було 8 чи 9 чоловіків, які сиділи на стільцях. Один «крутив моторолу», другий лив на зап’ястя та спину (де були під’єднані клеми) воду. Мене дуже сильно било струмом. Коли поліцейські бачили що я починаю втрачати свідомість, - збавляли оберти, потім починали знову. З мене таким чином хотіли отримати зізнання у тому, що я здійснив 8 крадіжок на території міста Кіровограда. І було б дивно, якби не отримали. Після не одної години знущань, коли я втратив свідомість, мене, лежачого, ударами привели до тями і дали підписати листок паперу з написаним ручкою текстом. Ще не усвідомлюючи, що зі мною відбувається, не читаючи, я підписав. Як я вже зрозумів потім, це було «моє зізнання у злочинах, до яких я не маю жодного відношення». А якби не підписав, то почали б катувати знову. – каже мій підзахисний.

…Я лежав на підлозі в наручниках, до мене були під’єднані клеми від «мотороли», навколо мене було 8 чи 9 чоловіків, які сиділи на стільцях. Один «крутив моторолу», другий лив на зап’ястя та спину (де були під’єднані клеми) воду. Мене дуже сильно било струмом. Коли поліцейські бачили що я починаю втрачати свідомість, - збавляли оберти, потім починали знову. З мене таким чином хотіли отримати зізнання у тому, що я здійснив 8 крадіжок на території міста Кіровограда…

Повідомляти цю інформацію до того моменту, поки мій клієнт не вибереться з міського відділку та ізолятору тимчасового тримання, він боявся, адже йому погрожували розправою над його дівчиною та продовженням катувань.

-Крім фізичного насилля до мене застосовували і засоби психологічного впливу. Змушували назвати номер «тої, чорненької, симпатичної дівчини», яка є моєю дівчиною, з посиланням на те, що я тепер не на волі і вона мені вже не потрібна. Також говорили дуже багато непристойного про мене та про мою дівчину. Мене знімали на телефони у той час коли я трясся на підлозі від струму, а потім насміхаючись підсовували мені дивитись відзняті відеоролики. Я пережив таке, що ворогові не побажаєш. – і це все у 18 років, і що саме гірше, нізащо.

…Мене знімали на телефони у той час коли я трясся на підлозі від струму, а потім насміхаючись підсовували мені дивитись відзняті відеоролики…

Отака історія, в яку важко повірити. Не вкладається в голову, що таке звірство відбувається у мирному місті проєвропейської країни, громадянином якої ти є. Що ж надихає співробітників «НОВИХ» та «ГУМАННИХ» правоохоронних органів на таку жорстокість, залишається тільки припускати. Чи то поставлені керівництвом плани по розкриттю кримінальних правопорушень, чи то психічні вади – невідомо.

ЗЛОЧИН РОЗКРИТО

Так, на підставі вибитих силою зізнань, які мого клієнта змусили підписати, слідчий зразу ж повідомив про підозру у вчиненні злочинів, а суд застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Далі обвинувальний акт, і справу передають до суду. Ось так у нас борються з показниками розкриття злочинів, однак на боротьбу із реальною злочинністю та злочинцями це зовсім не схоже.

…на підставі вибитих силою зізнань, які мого клієнта змусили підписати, слідчий зразу ж повідомив про підозру у вчиненні злочинів…

Додам, що зараз ця справа розглядається судом у першій інстанції. У кримінальному провадженні жодного доказу винуватості мого підзахисного немає, окрім зізнання у всіх гріхах людства на двох аркушах пом’ятого паперу. Свідки події відсутні, жодна з чотирьох проведених експертиз не підтвердила обставин, на які посилається сторона обвинувачення. Справа, як то кажуть, зшита білими нитками.

ЧИ ПОНЕСУТЬ КАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ?

У ході судового розгляду справи я наполіг, щоб мій підзахисний не приховував обставин щодо застосування до нього насилля співробітниками поліції. І під час судового допиту обвинувачений розповів у залі судового засідання про те як і за яких обставин над ним знущались та змушували підписати сумнівний документ. Окремо хочеться відмітити правосвідомість та професійність судді, яка постановила ухвалу про виявлення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 373 КК України та направила її за підслідністю до прокуратури. Так, на сьогоднішній день порушено кримінальне провадження за примушування давати показання, яке зареєстроване в ЄРДР. Досудове слідство триває, свідків допитують, але чим це все закінчиться, відомо тільки Богу і, можливо, прокурору, що розслідує даний злочин.

© Невідомий адвокат.

12.07.2016 року.

Щоб детальніше розглянути та зрозуміти Європейську систему захисту прав людини, потрібно заглянути в глибини історії.

Друга світова війна змінила погляди людства на гарантії миру та на  захист прав людини у світі. Панування нацистського режиму у Німеччині , який проявився у страшному геноциді, сприяло відродженню в повоєнні роки теорії природного права, а негативне ставлення до расизму призвело до поширення  ідеї  про невідчужуваність природних прав людини незалежно від походження, кольору шкіри, майнових статків та ін. Саме в цей час механізми захисту прав людини перестали бути суто внутрішньою компетенцією держав,а набули міжнародного значення, втілившись в ідеї утворення нового міжнародного правопорядку, основаного на повазі до основних прав і свобод людини.

10 грудня 1948 року була прийнята Загальна декларація прав людини. Основним завданням декларації  є створення « такого світу, в якому люди будуть вільні від страху та нужди», а права людини охоронятимуться « силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як  до останнього засобу до повстання проти  тиранії та гноблення».

В Європі, яка найбільше постраждала в наслідок війни, було ініційовано інтеграційні процеси , початком яких можна вважати Конгрес Європи, що відбувся в Гаазі з 7 по 10 травня 1948 року. Вже через рік після цього,5 травня 1949 року, на форумі, який відбувся в Лондоні,  було підписано Статут Ради Європи.

На  засіданні  першої  сесії  Консультативної Асамблеї Ради Європи ,яка відбулася 19 серпня 1949 року, з  доповіддю про проект майбутньої Конвенції   про захист  прав  людини  та основних свобод виступив Тейт- Жан. Конвенція  мала  не  тільки  закріпити  низку  прав  і свобод людини, але й створити Європейський суд з прав людини.

7 серпня 1950 року Комітет міністрів схвалив проект Конвенції. Трохи пізніше ( 25 серпня 1950 року) Консультативна Асамблея Ради Європи прийняла рекомендацію доповнити Конвенцію такими правами ,як право власності , право на освіту, право на вільні вибори. Доопрацьована експертами  Конвенція , зрештою була підписана на сесії Комітету міністрів у Римі 4 листопада 1950 року.

За багато років ,що минули  з часу прийняття Конвенції про захист прав  людини  та  основоположних  свобод , вона  багато  разів змінювалася та доповнювалася  Протоколами  до  неї.

Норми Конвенції та Протоколів до неї можна поділити на три види : матеріальні,організаційні та процесуальні.

Матеріальні  норми  містяться  переважно в Розділі І Конвенції та Протоколах №№1,4,6,7,12,13 до неї, де  встановлюється перелік гарантованих прав і свобод людини.

Наприклад, ось як звучать основні статті Розділу І :

- право на життя;

- заборона катування;

- заборона рабства і примусової праці;

- право на свободу та с особисту недоторканність;

- право на справедливий суд;

- ніякого покарання без закону;

- право на повагу до приватного і сімейного життя;

- свобода думки,совісті і релігії.

Та ще багато інших свобод і прав, які дають можливість громадянину, людині, особистості право на захист та свободу.

Існують міжнародні стандарти прав і свобод людини,які виконують наступні функції : 1) визначення переліку прав і свобод людини, які в обов’язковому порядку повинні бути визнанні Державами-учасницями тієї чи іншої Конвенції; 2) формулювання змісту прав і свобод, що повинні  одержати втілення в Конституціях і Законах Держав-учасниць Конвенції; 3) встановлення зобов’язань Держав щодо забезпечення реалізації проголошуваних прав і свобод ; 4 ) фіксація обмежень і заборон, пов’язаних з реалізацією прав і свобод людини.

Україна є учасницею Основних Міжнародних Конвенцій у галузі прав людини. З їх урахуванням створювалася Конституція України.

Тож  будемо  мати  надію, що наші  права і свободи міцно захищені основним законом України.

Юрист загальної практики               

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 06.01.2016 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» : 1) документи у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, подані до 01 січня 2016 року на розгляд Міністерству юстиції України та його територіальним органам, у тому числі через посадових осіб органів місцевого самоврядування, адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, підлягають розгляду державними реєстраторами, посадовими особами Міністерства юстиції України та його територіальних органів у строки та у порядку, передбачені законодавством, що діяло на дату подання таких документів.

Також було зазначено, що  до впровадження програмного забезпечення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а також функціонування порталу електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань:

надання послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, здійснюється відповідно до законодавства за допомогою діючого програмного забезпечення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, Єдиного реєстру громадських формувань, Реєстру громадських об'єднань.

Наказом встановлено, що виписки з Єдиного державного реєстру, сформовані за результатом проведених реєстраційних дій, надаються у паперовій формі на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, проставляння підпису та печатки державного реєстратора.

Окрім того, в наказі зазначається, що до запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Державної судової адміністрації України, коли при передачі інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, такі примірники судових рішень подаються заявником або надсилаються судом у паперовій формі;  до запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відомості 1) про відсутність (наявність) нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи - емітента - у день отримання запиту від суб’єкта державної реєстрації; 2) про відсутність (наявність) нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи - емітента - протягом 30 календарних днів з дати отримання відомостей про проведення реєстраційної дії щодо початку проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 3) про відсутність (наявність) нескасованої реєстрації випуску акцій акціонерного товариства - у день отримання запиту від суб’єкта державної реєстрації; 4) про відсутність (наявність) нескасованої реєстрації випуску акцій акціонерного товариства - протягом 30 календарних днів з дати отримання відомостей про проведення реєстраційної дії щодо початку проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, отримуються на письмовий запит державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, крім випадків, коли такі відомості були подані безпосередньо заявником.

Прес-служба

Юридичної компанії “АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ”

Сьогодні  багато громадян  України  як міської,  так і сільської місцевості мають у користуванні земельні наділи, ділянки, паї. Землі ми з вами маємо,а  чи  є  у нас права  на цю землю? В якому випадку ми позбудемося права власності на земельну ділянку? Розглянемо підстави припинення прав на землю та вилучення земельних ділянок.

Відповідно до Земельного кодексу підставами припинення прав власності на земельну ділянку є : добровільна відмова власника від права на землю; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду.

Відповідно до статті Цивільного кодексу право власності на земельні ділянки  може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У Земельному кодексі чітко вказані підстави для припинення права користування земельною ділянкою, а саме : добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗК: припинення діяльності державних чи комунальних підприємств,установ; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Якщо власник земельної ділянки добровільно відмовився від землі на користь держави або територіальної громади його право власності припиняється за заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або місцевого самоврядування,у разі згоди на це ,укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Документ засвідчується нотаріально та підлягає державній реєстрації.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою ,у разі добровільної відмови землекористувача, здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Останній на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою,про що повідомляє органи державної реєстрації.

У земельному кодексі передбачено примусове припинення прав на земельну ділянку. У випадку якщо : земля використовувалась не за цільовим призначенням; не усунено допущенні порушення законодавства (забруднення земель відходами,стічними водами та ін.,засмічення) в терміни встановленні органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів; проведене примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; примусове звернення стягнень на земельну ділянку по зобов’язаннях власника цієї земельної ділянки та ін.

Перелік підстав для примусового вилучення земельної ділянки визначений статтею Земельного кодексу України ,є вичерпним.

Примусове вилучення земельної ділянки можливе виключно за рішенням суду.

Відповідно до статі Кодексу адміністративного судочинства України,адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються Апеляційним адміністративним судом за місцем її розташуванням. Судом Апеляційної інстанції у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Вищий адміністративний суд України.

За законом примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності здійснюється за умови надання власнику іншої рівноцінної земельної ділянки, це стосується і житлового будинку. Якщо відбулося примусове відчуження житлового будинку, то власнику надають інший благоустроєний житловий будинок відповідно.

Крім цього власник земельної ділянки або будівлі має право отримати повне відшкодування вартості відповідно належної йому землі або будівлі.

Викупна ціна , яку отримує власник, повинна включати крім вартості земельної ділянки, вартість житлового будинку, інших будівельних споруд, насаджень, збитки, завданні власнику внаслідок викупу земельної ділянки . У разі надання власнику іншої земельної ділянки у викупну ціну включається вартість виготовлення документації із землеустрою, а також витрати ,пов’язані з державною реєстрацією.

Тож бережімо свою землю, себе і  Україну!         

Юрист загальної практики        

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко                   

В Сімейному кодексі України  чітко прописано ,що кошти на утримання дитини присуджуються в  частці  від доходу її матері,батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Крім того, після повноліття батьки також  зобов’язані  сплачувати аліменти на утримання своїх повнолітніх дітей у випадку : відносно непрацездатних дочки або сина,які потребують матеріальної допомоги,за умови,що батьки можуть дати таку матеріальну допомогу; якщо повнолітня дитина продовжує навчання і в зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги,знову ж таки,за умови,що батьки можуть надати таку допомогу.

Аліменти являються одним із способів виконання батьками обов’язків по утриманню дітей.

На сьогоднішній день аліменти стали формою сімейних відносин. На жаль , сім’ї стали розлучатися так часто,що громадяни стали відноситися до цього як до чогось буденного і звичайного.      

Від неправильних та необдуманих вчинків батьків найперше і найбільше страждають діти. Тож для забезпечення інтересів дітей з’явилося таке поняття як аліменти.

Зазвичай опікуном дитини призначають матір,вона і стає одержувачем аліментів. Таке ж право має і батько. Серед батьків аліментоплатників чимало законослухняних громадян.  Бувають  непоодинокі  випадки коли тато чи мама дитини витрачають  гроші (аліменти)  на  свої  потреби, обділяючи дитину. В законі прописано , що аліменти мають бути використанні за цільовим призначенням, тобто на продукти, навчання, медикаменти, відпочинок  для дитини. Для перевірки таких випадків потрібно звернутися до органу опіки та піклування,який зобов’язаний перевірити цільове витрачання коштів. Якщо виявиться ,що не всі кошти ідуть на дитину ,можна звернутися до суду з вимогою переказувати певну частину суми аліментів на банківський рахунок.

Згідно Сімейного кодексу України при призначенні розміру аліментів ураховуються : стан здоров’я та матеріальне становище дитини,а також матеріальне становище того з батьків або опікунів,з ким дитина проживає; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей,непрацездатних чоловіка або дружини, батьків.

Мінімальний розмір аліментів не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Якщо ж розмір аліментів у твердій сумі менше мінімального розміру , то дитині призначається державна допомога,яка перекриває різницю між встановленою судом суму аліментів і 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Мінімальний розмір аліментів може бути переглянутий при зміні розміру прожиткового мінімуму.

Якщо один із батьків, за будь-якої причини, виїжджає за кордон на постійне проживання у державу,з якою Україна немає договору про надання правової допомоги,аліменти стягуються в порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України,або ж (за рішенням суду) може буди стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття.

Мати або батько можуть бути звільненні  від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід самої дитини перевищує дохід кожного з них,а отже забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільненні від сплати аліментів тільки за рішенням суду.

Той з батьків,з ким проживає дитина,і той з батьків,хто проживає окремо від дитини,з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно( будинок,квартиру,земельну ділянку та ін.). Цей договір підлягає державній реєстрації та нотаріально посвідчується.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»  , при наявності заборгованості по сплаті аліментів у розмірі, який сукупно перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців,державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.

Особа підлягає кримінальній відповідальності за таких умов : приховування доходів боржника або зміна місця проживання,роботи,без повідомлення про це державному виконавцю; заборгованість має становити не менш ніж за 6 місяців. Тобто кримінальна відповідальність настає в тому випадку,якщо боржник за 6 місяців жодного разу не платив ніякої суми . Якщо ж боржник хоча б раз у 6 місяців сплатив аліменти,його не можна притягнути до кримінальної відповідальності.

Тож  матимемо  надію, що  українські  сім’ї стануть міцними та житимуть в  мирі  та злагоді.

Юрист загальної практики

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко        

Сьогодні поговоримо про оформлення спадщини в сільських радах. Чи можливо це?

Президент України підписав закон «Про внесення змін до деяких законодавчої актів України(щодо деяких питань спадкування)». З 1 січня 2016 року люди отримали можливість оформляти документи на спадок після смерті рідних не лише в містах чи райцентрах ,а й в селі( за місцем проживання померлого на момент його смерті). Це дає можливість мешканцям сільської  місцевості не їздити оформляти спадщину до обласного центру, а проводити відповідну процедуру у сільській раді. Звичайно це робить відповідні послуги  більш доступними для спадкоємців , а також зменшить часові та грошові витрати на їх оформлення.

Ось як прокоментував цей закон один із політиків : «Прийняття цього документу є реалізацією одного з напрямків децентралізації влади, адже органам місцевого самоврядування сільських населених пунктів надаються повноваження щодо оформлення спадщини.»

Зміни в законі які набули чинності з 1 січня не всюди найближчим часом повноцінно запрацюють. Справа в тому, що згідно з чинною на сьогодні статтею закону «Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноваженні на це посадові особи органу місцевого самоврядування мають право :

1)Вживати заходів щодо охорони спадкового майна;

2)Посвідчувати заповіти;

3)Видавати дублікати посвідчених ними документів;

4)Засвідчувати вірність копій документів і виписок з них;

5)Засвідчувати справжність підпису на документах;

6)Видавати свідоцтва про право на спадщину;

7)Видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Але разом з тим посадові особи місцевого самоврядування в селах не мають право оформляти документи , які призначені для використання за межами державного кордону.

Треба зауважити,що видавати свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя можуть лише посадові особи сільських рад , які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи в галузі права не менше 3-х років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами , що функціонують в системі Міністерства юстиції України, та склали іспит із спадкового права.

На сьогоднішній день в сільській місцевості бракує  фахівців , які мають юридичну освіту та досвід. Крім того в сільських радах має бути постійний досвід до деяких державних реєстрів, а для цього потрібен стабільний Інтернет. Тож зважаючи на всі ці умови мешканці сіл, де немає нотаріусів і надалі будуть змушені їхати до обласних та районних центрів.

На сьогоднішній день більше шансів запровадити якісне надання адміністративних послуг мають, об’єднані в результаті реформи децентралізації, територіальні     громади.  Наразі для них діють різні грантові програми з підтримки ініціатив , спрямованих на їхній розвиток.

Отже , запровадження змін, передбачених законопроектом,спростить оформлення права на спадщину та реєстрацію спадкоємцями прав на успадковане ними майно, зробивши відповідні послуги більш доступними для громадян; зменшить часові та грошові витрати ; дозволить органам місцевого самоврядування у селах надавати необхідні послуги мешканцям, покращивши їм комфортність проживання.

Поступово всі низки змін законопроекту буде виконано . Адже ми будуємо нову країну , нове життя і нове майбутнє. А для цього потрібен час.

Юрист загальної практики  

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко

  В правилах ринку праці на нас чекає багато нововведень! Як відомо, при досягненні відповідного рівня правового регулювання трудових відносин у сучасних умовах передбачається вироблення чіткої концепції реформування трудового законодавства. Ця концепція повинна відповідати інтересам захисту прав найманих працівників у державі, як і зазначено в Конституції України «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю». Роботодавці також повинні мати законні засоби захисту своїх інтересів.

 Реформа трудового законодавства має бути зорієнтована на доктрини природничого права, яке базується на загальнолюдських та моральних засадах.

  Нова концепція має спиратися на ґрунтовні наукові дослідження теорії  трудового права, повинна враховувати найновіші досягнення сучасної правової думки, світовий досвід регулювання трудових відносин, адже в майбутньому вона стане основою нових законодавчих перетворень.

  Основне завдання у сфері правового регулювання трудових відносин є створення нової системи законодавчих та нормативно правових актів про працю. Все це повинно мати цілісний характер, відповідати умовам ринкової економіки, бути привабливим для всіх учасників трудових відносин. Підготовка нового Кодексу є основою реформування трудового законодавства. Новий Кодекс має стати основним законодавчим актом у сфері праці.

 Реформування трудового законодавства вирішить завдання децентралізації та лібералізації правового регулювання трудових відносин, при цьому має бути визначена роль держави у цих відносинах.

 Реформи законодавства в Україні про працю мають виходити з необхідності попередження порушення трудових прав працівників; забезпечення адекватності законодавчо визначених трудових прав та гарантій і можливості їх реалізації, соціальної справедливості та ін.

  Тож нововведення в Трудовому Кодексі несуть багато змін як для роботодавців так і для працівників.

   Наприклад, за новим кодексом особистий трудовий договір між працівником і роботодавцем буде обов’язковим (а раніше був колективний). Нас із вами можуть звільнити за розголошення службової або комерційної таємниці, для вагітних скасують випробувальний термін; за працівниками можуть офіційно стежити за допомогою відеокамер; але щорічної відпустка збережеться як і раніше - з 24 до 28 днів.

 Крім того в Трудовому Кодексі визначено поняття «робоче місце», а також питання правонаступництва в трудовому законодавстві у разі злиття чи поділу юридичної особи.

 Також будуть передбачені додаткові гарантії для вагітних жінок: за ними зберігатиметься середній заробіток за час проходження медичного огляду.

 У робочому графіку українців можливо навіть!!! з’явиться перерва на сон у спекотний час доби – з 14:00 до 17:00 години. Буде продовжено неоплачувану відпустку до 90 днів, скорочено випробувальний термін з 3-х до 1-го місяця, збільшиться оплата в нічний та понаднормовий час.

  Експерти ринку праці відзначають, що новий Трудовий Кодекс розширює права роботодавця. Наприклад, Кодекс надає роботодавцю право затверджувати власні нормативні акти у сфері праці шляхом наказів і розпоряджень. Таким чином це дає можливість їм уникати колективних переговорів.

Новий Трудовий Кодекс скоротить термін сповіщення про звільнення з двох місяців до одного.

 Що ж, будемо мати надію, що нововведення в Трудовому Кодексі України принесуть нам більше позитивних та справедливих змін.

Юрист загальної практики

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко

Рахунки на сплату податку на нерухомість прийдуть у КОЖНУ ХАТУ з теплими променями весняного сонця. До кінця весни органи місцевої влади мають надіслати кожному володільцю житлової і нежитлової нерухомого майна рахунок з сумою, яку треба буде заплатити у місцевий бюджет. На той випадок, якщо народ платити відмовиться або не зможе уряд придумав розробити систему штрафів, які будуть застосовувати до злісних неплатників податку на нерухомість.

Так, Україна підписуючи угоду про Асоціацію з Європейським Союзом і угоди з МВФ, взяла на себе обов’язок запровадити податок на нерухомість.

У 2015 році ради місцевих рівнів прийняли розмір процентної ставки щодо податку на нерухомість, виходячи з потреб адміністративно-територіальних одиниць.

У 2016 році було внесено ряд змін у Податковий кодекс України, які в тому числі, стосувались і податку на нерухомість.

Основні моменти про які треба знати власникам нерухомого майна:

1.Неоподатковувана пільга на площу квартир і будинків ЗМІНЕНА! Податок платитимуть всі, хто має квартиру більше 60 кв.м. або будинок більше 120 кв.м. Крім того, якщо ви живете в квартирі, площею понад 300 кв.м. або у будинку, площею понад 600 кв.м. необхідно буде ще щорічно платити так званий «податок на розкіш», що становить 25 000 гривень.

2.Ставка податку на нерухомість тепер становить 3% від мінімальної заробітної плати.

3.Податком на нерухомість оподатковується тепер і нежитлова нерухомість.

Також, звертаємо Вашу увагу! Якщо у вас квартира, площею, наприклад, 80 кв.м. і вона приватизована на двох осіб – то Ваша родина не буде платити податок на нерухомість, тобто площу мають розділити на дві особи.

            Отже, якщо Ваш дохід не дає змоги Вам посилити оплату податку на нерухомість – не хвилюйтесь, керівництво нашої держави радить Вам продати Ваше житло і придбати менше за площею.

            А від нас, хочемо побажати Вам терпіння і достойних доходів, щоб податки, в тому числі і податок на нерухомість не били по Вашій кишені так сильно.

Прес-служба

Юридичної компанії “АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ”

Банкрутство з часів його виникнення як інститут господарського права пройшло довгим історично складним шляхом. У праві стародавніх народів забезпеченням боргу служило не стільки майно боржника, скільки він сам.

У початковий період розвитку римського права виконавче провадження передбачало, що особі, щодо якої ухвалене судове рішення або яка визнала свій борг, надавався тридцятиденний строк виконання. Якщо протягом цього часу боржник не задовольняв вимоги свого кредитора, останній здобував право власності на боржника як на раба, тобто він міг за своїм бажанням продати його за межі Риму або навіть убити.

За всю історію банкрутства (з моменту його появи в ХІ-ХІІ ст.) було вироблено два критерії банкрутства:

Принцип неоплатності. Відповідно до цього принципу боржник може бути визнаний банкрутом, якщо сума загальної кредиторської заборгованості боржника перевищує суму належного йому майна. Критерій неоплатності застосовувався в старому законі про банкрутство 1992 року. У той же час у західних країнах відмовилися від використання цього принципу ще наприкінці 19 століття.

Принцип неплатоспроможності. У кінці ХІХ століття практично всі законодавства про банкрутство перейшли на використання принципу неплатоспроможності. Згідно з цим принципом, потрібно виявити конкретні ознаки презумпції, що боржник не в змозі відповідати за своїми зобов’язаннями перед кредиторами.

Розвиток капіталістичних відносин, безперечно потребував інших засобів боротьби з явищем банкрутства. Поступово в цивільному та торговельному законодавстві більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою задовольнити позови та претензії кредиторів. У результаті еволюції законодавства про банкрутство підприємств до нього дедалі більше вносилося норм, скерованих не стільки на ліквідацію боржника, скільки на його фінансове оздоровлення.

Термін «банкрутство» в перекладі з італійської означає «лава», «зламаний». Така назва походить від звичаю перекидати чи ламати лаву, на якій сидів неплатоспроможний міняйла. З часом термін банкрут залишився, але став означати фінансовий крах боржника, неспроможного виконати свої зобов’язання перед кредиторами.

Законодавче визначення поняття банкрутства міститься в Господарському кодексі України і в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992. Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Банкрутство має економічний і правовий характер. З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб’єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

1. Реальне банкрутство. Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використовуваного капіталу.
2. Технічне банкрутство. Цей термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний істотним простроченням його дебіторської заборгованості.
3. Навмисне банкрутство. Воно характеризує навмисне створення (чи збільшення) керівником чи власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове управління.
4. Фіктивне банкрутство. Воно характеризує свідомо помилкове оголошення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань чи знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку.

Передумови банкрутства різноманітні - це результат взаємодії численних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру.

На сьогодні закон передбачає реорганізаційні та ліквідаційні процедури, а також мирову угоду , які ліквідовують підприємство-банкрута. Причому мирова угода є оптимальним варіантом, при якому, так би мовити, і вовки (кредитори) ситі , і вівці (боржник) цілі. Слід зазначити також, що мирова угода між кредиторами й боржником в українській практиці явище поки що рідкісне.

Зрозуміле й чітко організоване законодавство про банкрутство підприємств є надзвичайно важливою і стратегічною проблемою ринкових відносин.

Аналіз розвитку зарубіжного законодавства про неспроможність та банкрутство дозволяє дійти висновку, що лише належне державне регулювання цієї галузі дозволить мінімізувати збитки, що можуть бути завдані законними правам та інтересам господарюючих суб’єктів та самої держави. Завдання нашої держави на сьогодні полягає в упорядкуванні питань неспроможності (банкрутства) підприємств з пріоритетом державних інтересів. Продуманий і науково обґрунтований синтез досягнень ряду зарубіжних країн дозволить у перспективі створити в Україні ще більш ефективно дієвий інститут банкрутства та могутні кримінально-правові й організаційні основи протидії кримінальним формам банкрутства.

Юрист загальної практики

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко