Петро Порошенко схвалив зміни до законодавства, які передбачають відкритість інформації про зареєстровані транспортні засоби, нерухоме майно та його обтяження, а також інформації з Земельного кадастру.

     Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо посилення прозорості у сфері відносин власності з метою запобігання корупції

Прес-служба

Юридичної компанії «Альфа Лекс Консалтинг»

Як показує практика, у кожному п'ятому договорі оренди землі норма про поновлення договору оренди не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі». У Законі України «Про оренду землі» сказано: орендар зобов'язаний письмово повідомити орендодавця про намір продовжити договір оренди не пізніше ніж за 30 днів до закінчення договору оренди. Аналізуючи укладені договори оренди землі наших клієнтів ми побачили норму про автоматичне продовження договору оренди або вказані строки письмового повідомлення орендаря у договорі, є меншими, ніж ті, що встановлені Законом.

Нам зустрічались договори оренди землі в котрих орендар має право повідомити орендодавця про намір продовжити договір оренди за 3 дні (!) до закінчення договору оренди. Звісно, в такому разі в орендодавця залишається дуже мало часу на прийняття обдуманого та виваженого рішення щодо подальшого розпорядження своєю власністю.

КВАЛІФІКОВАНА ПОРАДА:

Якщо ви передали свою земельну ділянку в оренду, ви маєте знати, що Закон України «Про оренду землі» дає Вам три варіанти поведінки у випадку, коли договір оренди Вашої земельної ділянки закінчується:

По-перше, це припинення дії договору оренди землі та наданні орендареві відмови у його продовженні (поновленні). АЛЕ, цей варіант Вашої поведінки може мати місце лише тоді, коли Ви як власник земельної ділянки вирішили самостійно її обробляти. Однак, не кожен має таку можливість враховуючи вік, здоров’я, досвід, наявність техніки тощо. А отже, коли приходить час закінчення дії договору оренди Вашої земельної ділянки – Ви повинні бути готові до другого варіанту розвитку Ваших відносин з орендарем.

По-друге, це продовження договірних орендних відносин з тим самим орендарем. У Законі України «Про оренду землі» прописана норма про те, що по закінченні строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Виходячи з цієї норми, Ви зобов'язані продовжити з ним відносини оренди землі шляхом поновлення договору оренди землі, якщо ви плануєте й надалі передавати свою земельну ділянку в оренду.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: Для того, щоб строк дії Вашого договору був поновлений, орендар Вашої земельної ділянки має здійснити певну процедуру:

1. Повідомити Вас як власника про те, що він має намір продовжити строк дії договору оренди землі до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (у договорі може бути встановлений і більший строк, аніж той, що передбачений Законом).

Процес такого повідомлення здійснюється шляхом надсилання Вам листа-повідомлення про такий намір.

2. До цього листа-повідомлення про поновлення строку дії договору оренди землі орендар зобов'язаний додати проект додаткової угоди, яка може передбачати продовження договірних відносин з Вами на тих самих або на інших умовах.

ВАРТО ЗНАТИ: Якщо власник земельної ділянки не задоволений якимись умовами того договору оренди землі який ще діє і строк якого закінчується, то він має право висунути пропозиції про їх зміну (наприклад, власник має право вимагати підвищення розміру орендної плати або її виплати у іншій формі, або наполягати на вжитті орендарем додаткових заходів щодо охорони землі тощо). Свої пропозиції власник має направити орендареві у письмовій формі до закінчення терміну дії чинного договору оренди землі. При цьому щоб пропозиції власника мали юридичну силу, слід направити їх поштою з повідомленням про вручення на адресу орендаря або ж власник може доставити їх до офісу (контори) орендаря у двох примірниках, на одному з яких має бути проставлена відмітка орендаря (з його печаткою) про отримання пропозицій власника земельної ділянки.

(!) Якщо ж власник не надішле такої відповіді орендареві або ж надішле її пізніше строку спливу договору оренди землі, то це означатиме, що власник згодний на поновлення договору оренди землі на тих умовах, які містяться у додатковій угоді, надісланій власнику орендарем.

Якщо власник не згодний з запропонованими орендарем умовами, а орендар не йде на поступки, то не варто поспішати підписувати таку угоду. Краще повідомити про це орендаря у письмовій формі. Це дає власнику змогу звернутися до суду та доводити доцільність зміни умов договору оренди землі при його поновленні на новий термін.

Також варто наголосити на наступному: якщо орендар не надішле Вам листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі за місяць до завершення його дії і при цьому по закінченню строку дії договору продовжуватиме використовувати Вашу землю, то Вам слід направити йому лист-заперечення проти поновлення договору оренди землі. Це слід зробити протягом місяця після завершення дії договору землі. Якщо Ви не направите такого листа-заперечення протягом одного місяця, то це дає орендареві право вимагати поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, на яких був укладений попередній договір оренди землі.

(!) Якщо власник направить вчасно лист-заперечення, то матимете право передати земельну ділянку в оренду іншому орендареві. Це й буде тим третім варіантом поведінки власника у орендних відносинах з орендарем.

Керуючий партнер ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Р. Попов

ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ» - комплексна підтримка землевласників та землекористувачів, всі види юридичних послуг у сфері земельного права.

Детальніше за телефонами: (095) 041-41-13; (093) 488-88-22.

Виконавчий документ повертають стягувачу з підстав, передбачених ст. 47 Закону України «Про вико­навче провадження», зокрема коли:

1. у боржника відсутнє майно, на яке мож­на звернути стягнення або яке він повинен передати стягувачу за виконавчим докумен­том, а інше державному виконавцеві відшукати не вдалося;
2. коштів, що надійшли від реалізації застав­леного майна, недостатньо для задоволення ви­мог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернено стяг­нення на заставлене майно;
3. неможливо встановити особу боржника чи його місцезнаходження (місце проживання);
4. діє заборона (мораторій) щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо він не має іншого майна чи коштів, на які мож­ливо звернути стягнення;
5. стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, або якщо стягувач перешко­джає провадженню виконавчих дій чи не здійс­нив авансування витрат на організацію та про­ведення виконавчих дій, авансування яких перед­бачено вже згаданим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Наявність перелічених обставин державний вико­навець фіксує в акті. А його має перевірити начальник відповідного відділу ДВС на пред­мет правильності зазначених у ньому відо­мостей.

Про повернення виконавчого документа державний виконавець складає постанову, яку за­тверджує начальник відділу ДВС. Копії цієї постанови в триденний строк надсилають листом із повідомленням про вручення стягувачеві та боржнику. Її можна оскаржити про­тягом десяти днів. Стягувачу також поверта­ють невикористані суми внесеного ним авансо­вого внеску зі звітом державного виконавця про його використання.

Однак якщо вам як стягувачу повернено ви­конавчий документ, то це не завжди означає, що на цьому все й стягнути борг уже не вдас­ться. Адже в разі пред'явлення виконавчого документа до виконання відбувається пере­ривання відведеного для цього строку. Тому виконавчий документ можна пред'явити до виконання повторно.

Також державний виконавець повинен повернути виконавчий документ до суду чи органу, який його видав, якщо суд відновив строк для подан­ня апеляційної скарги на рішення, за яким вида­но виконавчий документ, та прийняв таку скар­гу до розгляду (окрім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Проте існують випадки, коли виконавчий документ може бути повернено стягувачеві через відмову державного виконавця відкрити вико­навче провадження. Здебільшого така відмова пов'язана з недоліками виконавчого докумен­та або порушеннями, допущеними стягувачем, зокрема:

1. пропущено строк пред'явлення докумен­тів до виконання;
2. неподання виконавчого документа, заяви про відкриття виконавчого провадження;
3. подання виконавчого документа до відділу ДВС не за місцем чи не за підвідомчістю вико­нання рішення;
4. рішення, на підставі якого видано виконав­чий документ, не набрало чинності;
5. не закінчилася відстрочка виконання рі­шення, надана судом;
6. виконавчий документ не відповідає вимо­гам, передбаченим ст. 18 Закону України «Про виконав­че провадження»;
7. офіційно оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкрито лікві­даційну процедуру;
8. якщо виконавчий документ повернено стя­гувачу за його заявою (окрім виконавчих доку­ментів про стягнення аліментів та інших періо­дичних платежів);
9. існують інші, передбачені законом обста­вини, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Така відмова також оформлюється відповід­ною постановою. Її складають протягом трьох днів, а якщо рішення підлягає негайному вико­нанню — не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа. Не пізніше наступного дня після цього постанову разом із виконавчим документом надсилають заявникові листом із повідомленням про вручення. Цю постанову можна оскаржити в де­сятиденний строк.

Тож якщо вам відмовлено через недоліки у виконавчому документі, то потрібно буде звернутися до суду (чи іншого органу), який його видав, для їхнього усунення. Якщо ж причина — банкрутство боржника, то держ­авний виконавець повинен надати заявнику інформацію про справу та господарський суд, до якого слід звернутися із заявою про задоволення своїх вимог.

Зазначу: відмова у відкритті виконавчо­го провадження не призводить до переривання строку пред'явлення виконавчого докумен­та до виконання.

Тому якщо можна виправити недоліки, які стали причиною для відмови, то варто якомога швидше це зробити та зверну­тися до відділу ДВС повторно або просити суд поновити строк для пред'явлення виконавчо­го документа.

ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ» - всі види послуг у сфері виконавчого провадження, захисту від стягнення, стягнення заборгованості.

Детальніше за телефонами: (095) 041-41-13; (093) 488-88-22

Для відкриття виконавчого провадження стягувач повинен подати відділу ДВС заяву та виконавчий документ. Останній повинен відповідати вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто в ньому має бути зазначено: назву й дату видачі, найменування органу, ПІБ посадової особи, що його видала; дату прийняття й номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування юридичної особи або ПІБ фізичної особи стягувача й боржника, їхнє місцезнаходження або місце проживан­ня чи перебування відповідно; код ЄДРПОУ (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер (для фізичних осіб) стягувача та боржника; резолютивну частину рішення; дату набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до ви­конання.

Окрім того, зазначають інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема: дату народження борж­ника та його місце роботи, місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та борж­ника тощо.

Виконавчий документ повинен бути підпи­саний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріпле­ний печаткою (якщо за законом такий орган повинен мати гербову печатку, то виконавчий документ обов'язково скріплюється гербовою печаткою).

Невідповідність цим вимогам означатиме, що документ не вважатимуть виконавчим і він не підлягатиме виконанню.

Особливо на зазначені вимоги слід звертати увагу в тих випадках, коли виконавчого листа чи наказу не видають, а як виконавчий доку­мент виступає безпосередньо ухвала чи інше судове рішення, наприклад, ухвала про накла­дення арешту на майно або кошти. На цьому аспекті окремо зупинявся Пленум Вищого гос­подарського суду України.

Щодо заяви, то в ній указують відомості, які ідентифікують боржника чи сприяють примусовому виконанню рішення: місце роботи чи інше місце отримання доходів боржника, його рахунок, місцезнаходження майна тощо. Якщо стягуються кошти, то в заяві зазначають спо­соби їхнього отримання, а також звернення до державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника й оголосити заборону на його відчуження. Важливо, щоб стягувач або його представник власноручно підписали заяву.

Залежно від присуджених вимог разом із заявою та виконавчим документом подають (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче проваджен­ня») копію (копії):

• опису майна й вироку (у разі виконання рі­шення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду). Якщо немає у справі опису май­на засудженого, то надсилається довідка про те, що такий опис не проводився;
• протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідки про відсутність цього майна (у разі виконання рішення про конфіс­кацію майна за постановою суду);
• документів, що підтверджують виконан­ня ухвали суду про забезпечення позову, якщо такі заходи застосовувалися судом (у судових справах, за якими застосовано заходи забезпе­чення позовних вимог).

ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ» - всі види послуг у сфері виконавчого провадження, захисту від стягнення, стягнення заборгованості.

Детальніше за телефонами: (095) 041-41-13; (093) 488-88-22

Місце виконання. Якщо боржник — фізична особа, то звертатися з виконавчим докумен­том слід до відділу державної виконавчої служ­би (далі — відділ ДВС) за місцем проживання, перебування, роботи боржника або місцезнахо­дженням його майна. Якщо ж боржник — юридична особа, то за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»). Право вибору між відділами ДВС належить стягувачеві. Це загальне правило, яке має низку уточнень та винятків, передбачених ст. 21 цього Закону України «Про виконавче провадження»:

1. Департамент державної виконавчої служби Мін'юсту виконує судові рішення, за якими:

• сума зобов'язання, що підлягає виконанню, становить 10 млн. грн.. або більше чи еквівалент цієї суми в інвалюті;
• боржниками є Апарат ВР України, Адміністрація Президента України, вищі або центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляцій­ні суди, Генпрокуратура, регіональні проку­ратури, Вища рада юстиції, НБУ Рахункова палата, Управління справами ВР АР Крим, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська й Севастопольська міські ради або облас­ні, Київська й Севастопольська міські держ­адміністрації та їхні структурні підрозділи, інші органи державної влади та їхні посадові особи.

2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Мін'юсту в АР Крим, головного управління юстиції в області.­

ті, містах Києві та Севастополі виконують рі­шення, якщо:

• сума зобов'язання, що підлягає виконан­ню, — від 3 до 10 млн. грн.. або еквівалент цієї суми в інвалюті;
• боржниками виступають територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні держадміністрації та їхні струк­турні підрозділи, місцеві прокуратури, інші те­риторіальні підрозділи органів державної влади та їхні посадові особи.

1. Коли судове рішення зобов'язує боржника вчинити певні дії, то за його виконанням звер­таються до відділу ДВС за місцем проведення таких дій. Звісно, за винятком перших двох ви­падків.

Варто зазначити: якщо йдеться про вияв­лення та стягнення коштів боржника на ра­хунках та вкладах у банках (інших фінустановах), на рахунках у цінних паперах у депо­зитарних установах, державний виконавець управі провадити виконавчі дії по всій території України (ч. З ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Коли державному виконавцеві, який провадить ви­конавче провадження, стане відомо про нове місце проживання, роботи чи місцезнаходження боржника (його майна), він пови­нен надіслати виконавчий документ за від­повідною юрисдикцією не пізніше наступ­ного дня з моменту, як дізнається про такі обставини.

Також державний виконавець може здійснюва­ти виконавчі дії на території іншого відділу ДВС, якщо там виявлено майно боржника й водночас наявного майна недостатньо для задоволення вимог стягувана в повному обсязі, але за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Інакше він зверне стягнення на майно, наявне на "його території", а потім надішле виконав­чий документ відділу ДВС за місцезнаходжен­ням іншого майна.

Окрім того, державний виконавець має право до­ручити іншому відділу ДВС проведення перевірки інформації щодо наявності боржни­ка чи його майна або місця роботи на тери­торії, що знаходиться під юрисдикцією тако­го відділу.

Строк пред¹явлення виконавчого докумен­та. З 09.03.11р., коли набрав чинності Закон № 2677, який вніс суттєві зміни до Закону України «Про виконавче провадження», строк пред'явлення виконавчого документа до виконання значно скоротився. Тому звернутися до відповідного відділу ДВС слід протягом:

• року — якщо йдеться про пред'явлення виконавчого листа, наказу господарського суду, судового наказу, виконавчого напису нотаріуса, ухвали господарського суду про вжиття заходу забезпечення по­зову, про зміну способу та порядку виконання рішення, про затвердження мирової угоди, ви­могу про стягнення недоїмки, іншого виконав­чого документа;
• трьох місяців — якщо це посвідчення ко­місій із трудових спорів, постанова суду у справах про адміністративні правопорушення або постанова органу (посадової особи), уповнова­женого розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Але рішення про стягнення періодичних платежів (наприклад, аліментів) можуть бути пред'явлені до виконання протягом усього пе­ріоду, за який їх присуджено. До того ж пере­біг зазначених строків має свої особливості. Для виконання судових рішень відлік починається з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення стро­ку, установленого в разі відстрочки чи роз­строчки виконання рішення. Якщо судове рішення підлягає негайному виконанню — із наступного дня після його постановлення. Для виконання рішень комісій із трудових спорів — із дня видачі посвідчення на приму­сове виконання рішення, інших виконавчих до­кументів — із наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо іншого не перед­бачено законом.

Тут доцільно згадати, що виконавчі докумен­ти, видані до 09.03.11 р., пред'являють до виконання у строки, установлені на момент їхньої видачі. Зокрема, для виконав­чих листів та інших судових документів діяв трирічний строк пред'явлення до виконання. Однак з огляду на можливість його перериван­ня застосування цього строку може бути акту­альним і нині для стягувачів, які отримали до­кументи до вказаної дати.

До речі, Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ) звернув увагу на те, що строк пред'явлення виконавчого документа до вико­нання, перебіг якого розпочався до 09.03.11 р., виданого після цієї дати, також становить три роки.

ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ» - всі види послуг у сфері виконавчого провадження, захисту від стягнення, стягнення заборгованості.

Детальніше за телефонами: (095) 041-41-13; (093) 488-88-22

Чинне процесуальне законодавство чітко встановлює, що заяву про видачу виконав­чого документа стягувач (державний виконавець) подає до суду, який видав виконавчий лист (наказ).

Суд розглядає заяву (подання) в судовому засіданні з повідомленням ініціатора звер­нення та осіб, які беруть участь у справі (за­інтересованих осіб) (ч. 2 ст. 370 ЦПК, ч. 2 ст. 260 КАС). Водночас варто пам'ятати, що неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судо­вому розгляду.

Про видачу дубліката виконавчого документа суд постановляє (виносить) ухвалу (ч. 2 ст. 120 ГПК, ч. 2 ст. 208 ЦПК, ч. З ст. 260 КАС).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судо­вий збір» за видачу дубліката судового наказу або виконавчого листа справляється судовий збір у розмірі 3 (трьох) гривень. Квитанція про сплату судового збору повинна бути долуче­на до заяви про видачу дубліката виконавчого документа.

Таким чином можна зробити висновки про те, що право звернутися до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа (виконавчого листа, судового наказу) має стягувач і державний виконавець. Таке право виникає в разі втрати оригіналу ви­конавчого документа. Заява про видачу дуб­ліката виконавчого документа подається до суду, який видав виконавчий документ, протя­гом строку, установленого для пред'явлення такого виконавчого листа (наказу) до ви­конання. До цієї заяви необхідно долучити докази втрати оригіналу виконавчого лис­та (наказу), докази сплати судового збору, а також копію виконавчого документа (за наявності).

ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ» - всі види послуг у сфері виконавчого провадження, захисту від стягнення, стягнення заборгованості.

Детальніше за телефонами: (095) 041-41-13; (093) 488-88-22

Лише ГПК України дає відповідь на пи­тання, протягом якого строку можна зверну­тися за дублікатом виконавчого документа. У ч. 1 ст. 120 вказаного Кодексу чітко виз­начено: протягом строку, установленого для пред'явлення наказу до виконання. Так само впродовж цього строку необхідно звернутися до адміністративного чи загального суду із за­явою про видачу дубліката виконавчого листа (наказу), адже після закінчення строку для його пред'явлення до виконання подання такої заяви втрачає сенс.

Нагадаю: за загальним правилом виконав­чий документ може бути пред'явлений до вико­нання протягом одного року (ч. ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»). Виняток станов­лять посвідчення комісій із трудових спорів, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (поса­дових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Строк їх пред'явлення до виконання — протягом трьох місяців.

ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ» - всі види послуг у сфері виконавчого провадження, захисту від стягнення, стягнення заборгованості.

Детальніше за телефонами: (095) 041-41-13; (093) 488-88-22

Не менш важливий момент — з'ясувати ви­падки, у разі настання яких у стягувача та держ­авного виконавця виникає право подавати заяву про видачу дубліката виконавчого листа (наказу).

Процесуальне законодавство називає таким лише один — втрата оригіналу виконавчого документа (ч. 1 ст. 370 ЦПК, ч. 1 ст. 260 КАС, ч. 1 ст. 120 ГПК). Однак і в цьому випадку стягувач, а також державний виконавець повинні під­твердити перед судом факт втрати оригіналу виконавчого листа (наказу). Адже в проти­лежному випадку стягувач може зловживати своїм правом на отримання виконавчого документа.

Зауважимо: лише ГПК містить вимогу про необхідність подання документів, що засвід­чують факт втрати оригіналу виконавчого листа (наказу), під час звернення із заявою про видачу його дубліката. У ч. 3 ст. 120 вка­заного Кодексу зазначено, що до заяви про видачу дубліката наказу потрібно додати:

• довідку установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу;
• довідку стягувача, підписану керівни­ком чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, органі­зації, що наказ утрачено й до виконання не пред'явлено (при втраті наказу стягувачем).

Вважаємо, вказані документи доцільно та­кож подавати й у випадку втрати оригіналу виконавчого документа, отриманого в резуль­таті розгляду справи в порядку цивільного та адміністративного судочинства.

ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ» - всі види послуг у сфері виконавчого провадження, захисту від стягнення, стягнення заборгованості.

Детальніше за телефонами: (095) 041-41-13; (093) 488-88-22

Перш за все право подати заяву про видачу виконавчого листа (наказу) має стягувач. Чин­не законодавство містить визначення поняття "стягувач". Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» ним вважають фізичну  або юридичну особу, на користь чи в інтересах якої вида­но виконавчий документ. Для прикладу, якщо судом прийнято рішення про стягнення з під­приємства "А" на користь підприємства "Б" заборгованості в сумі 1000 (однієї тисячі) грн., то стягувачем у такій справі виступатиме під­приємство "А".

Доречно зауважити, що право стягувача по­давати заяву про видачу дубліката виконавчого документа також передбачено ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Інший суб'єкт звернення за видачею дублі­ката виконавчого листа (наказу) — державний вико­навець (ч. 1 ст. 370 ЦПК, ч. 1 ст. 260 КАС, ч. 1 ст. 120 ГПК). Відповідно до п. 8 ч. З ст. 11 Закону про виконавче провадження держвиконавець у процесі здійснення виконавчого провадження вправі звертатися до суду, зокрема про видачу дубліката виконавчого документа.

До того ж аналіз процесуального законодав­ства дозволяє визначити, коли право звернутися із заявою про видачу дублікату виконавчого до­кумента (наказу) належить стягувачеві, а коли його має державний виконавець. Зазвичай стягувач вправі подати заяву про видачу дубліката вико­навчого документа (наказу) до моменту його пред'явлення до виконання. Адже саме до вказа­ного моменту виконавчий документ може фізич­но знаходитися в стягувача. У разі пред'явлення до виконання виконавчого документа стягу­вач подає до виконавчої служби його оригінал (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»). Водночас таке право він має і при втраті вико­навчого документа державним виконавцем.

Натомість останній уповноважений звернути­ся з поданням про видачу дубліката виконавчо­го документа винятково після відкриття вико­навчого провадження. Окрім того, ч. 1 ст. 370 ЦПК передбачено право державного виконавця звер­татися до суду за видачею дублікатів виконав­чого листа в разі встановлення кількох місць роботи чи отримання доходів боржника.

ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ» - всі види послуг у сфері виконавчого провадження, захисту від стягнення, стягнення заборгованості.

Детальніше за телефонами: (095) 041-41-13; (093) 488-88-22

     Вийти зі складу учасників можуть у першу чергу учасники господарського товариства, але не всіх. Рідним це право можна вважати для учасників товариств з обмеженою відповідальністю (TOB), товариств із додатковою відповідальністю (ТДВ) (ст.ст. 148,151 ЦКУ). Особливо для перших, що пояснюється надзвичайною популярністю цієї організаційно-правової форми. Право на вихід із товариства передбачено також для учасників повного й командитного товариства (ст. 126 ЦКУ ст. 77 Закону про господарські товариства). А ось акціонери акціонерного товариства вийти з нього не можуть, оскільки їхній статус підтверджують цінні папери — акції, якими вони володіють. Тому для «акціонерок» вихід із товариства — відчужене поняття.

     Правом на вихід також можуть скористатися члени виробничого кооперативу (ч. 1 ст. 166 ЦКУ ст.ст. 98, 99 ГКУ).

     З приводу виходу зі складу засновників приватного підприємства відповідь неоднозначна. Тобто коли це підприємство створено на основі приватної власності однієї особи, то вихід неможливий. Але якщо засновників кілька, що прямо припускає ст. 113 ГКУ, то вихід із їх числа цілком можливий, але залежить від змісту статуту.

     Правовому регулюванню діяльності приватного підприємства безпосередньо присвячена тільки одна ст. 113 ГКУ. Тому доводиться керуватися загальними положеннями ЦКУ ГКУ тими, які регулюють діяльність ТОВ. Оскільки ця організаційно-правова форма найбільш подібна до приватного підприємства.

     Візьмемо ч. 4 ст. 57 ГКУ вона зобов'язує фіксувати в статуті будь-якого суб'єкта господарювання розмір і порядок формування його статутного капіталу. У ній сказано, що статут може містити й інші відомості, що не суперечать чинному законодавству. Отже, якщо приватне підприємство створено, наприклад, двома засновниками, то, вважаємо, за аналогією до закону вони можуть включити до статуту положення, властиві регулюванню діяльності ТОВ. У тому числі питанням, присвяченим реалізації права на вихід зі складу засновників.

     Вихід зі складу учасників — це юридична дія, спрямована на припинення корпоративних правовідносин між учасником

     Вихід докорінно відрізняється від відступлення частки в статутному капіталі, тому їх не можна ототожнювати. Його можна реалізувати в усіх господарських товариствах, крім акціонерного. Також правом на вихід може скористатися член виробничого кооперативу та, за певних умов, засновник приватного підприємства.

Детальніше за телефонами: 

 (095) 041-41-13; (093) 488-88-22