В Сімейному кодексі України  чітко прописано ,що кошти на утримання дитини присуджуються в  частці  від доходу її матері,батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Крім того, після повноліття батьки також  зобов’язані  сплачувати аліменти на утримання своїх повнолітніх дітей у випадку : відносно непрацездатних дочки або сина,які потребують матеріальної допомоги,за умови,що батьки можуть дати таку матеріальну допомогу; якщо повнолітня дитина продовжує навчання і в зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги,знову ж таки,за умови,що батьки можуть надати таку допомогу.

Аліменти являються одним із способів виконання батьками обов’язків по утриманню дітей.

На сьогоднішній день аліменти стали формою сімейних відносин. На жаль , сім’ї стали розлучатися так часто,що громадяни стали відноситися до цього як до чогось буденного і звичайного.      

Від неправильних та необдуманих вчинків батьків найперше і найбільше страждають діти. Тож для забезпечення інтересів дітей з’явилося таке поняття як аліменти.

Зазвичай опікуном дитини призначають матір,вона і стає одержувачем аліментів. Таке ж право має і батько. Серед батьків аліментоплатників чимало законослухняних громадян.  Бувають  непоодинокі  випадки коли тато чи мама дитини витрачають  гроші (аліменти)  на  свої  потреби, обділяючи дитину. В законі прописано , що аліменти мають бути використанні за цільовим призначенням, тобто на продукти, навчання, медикаменти, відпочинок  для дитини. Для перевірки таких випадків потрібно звернутися до органу опіки та піклування,який зобов’язаний перевірити цільове витрачання коштів. Якщо виявиться ,що не всі кошти ідуть на дитину ,можна звернутися до суду з вимогою переказувати певну частину суми аліментів на банківський рахунок.

Згідно Сімейного кодексу України при призначенні розміру аліментів ураховуються : стан здоров’я та матеріальне становище дитини,а також матеріальне становище того з батьків або опікунів,з ким дитина проживає; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей,непрацездатних чоловіка або дружини, батьків.

Мінімальний розмір аліментів не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Якщо ж розмір аліментів у твердій сумі менше мінімального розміру , то дитині призначається державна допомога,яка перекриває різницю між встановленою судом суму аліментів і 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Мінімальний розмір аліментів може бути переглянутий при зміні розміру прожиткового мінімуму.

Якщо один із батьків, за будь-якої причини, виїжджає за кордон на постійне проживання у державу,з якою Україна немає договору про надання правової допомоги,аліменти стягуються в порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України,або ж (за рішенням суду) може буди стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття.

Мати або батько можуть бути звільненні  від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід самої дитини перевищує дохід кожного з них,а отже забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільненні від сплати аліментів тільки за рішенням суду.

Той з батьків,з ким проживає дитина,і той з батьків,хто проживає окремо від дитини,з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно( будинок,квартиру,земельну ділянку та ін.). Цей договір підлягає державній реєстрації та нотаріально посвідчується.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»  , при наявності заборгованості по сплаті аліментів у розмірі, який сукупно перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців,державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.

Особа підлягає кримінальній відповідальності за таких умов : приховування доходів боржника або зміна місця проживання,роботи,без повідомлення про це державному виконавцю; заборгованість має становити не менш ніж за 6 місяців. Тобто кримінальна відповідальність настає в тому випадку,якщо боржник за 6 місяців жодного разу не платив ніякої суми . Якщо ж боржник хоча б раз у 6 місяців сплатив аліменти,його не можна притягнути до кримінальної відповідальності.

Тож  матимемо  надію, що  українські  сім’ї стануть міцними та житимуть в  мирі  та злагоді.

Юрист загальної практики

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко        

Захист прав сповивачів являється складовою частиною захисту прав людини.

Захист прав споживачів це гарантований закон контролю за якістю і безпечністю всіх видів продуктів та послуг.

Коли ми з вами купуємо , замовляємо або використовуємо товар чи продукцію, яка реалізується на території України ми маємо право на : захист своїх прав державою; належну якість та обслуговування; безпеку; достовірну інформацію про товар,його асортимент,якість,а також про її виробника; звернення до суду або уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.

Права споживачів захищалися завжди звичаями та законами. Поступово ці права знайшли своє втілення в утворенні  різних суспільних об’єднань, правових норм та ін.

Починаючи із 1936 року і по сьогодні закони та норми оптимізуються, удосконалюються та розвиваються.  Національна асоціація споживачів США з’явилася наприкінці 1936 року, в 1951 році вона з’явилася і у Франції, а в 1957 році- у Великобританії.

15 березня 1961 року Президент США видав постанову , яка проголошувала «Чотири права сповивачів»: на безпеку та якість товару; достовірну інформацію; право бути почутим; право захищати свої претензії в суді.

У  1973  році  Рада Європи затвердила « Хартію захисту споживачів», а в 1985 році Генеральна Асамблея ООН затвердила « Керівна принципи захисту інтересів і прав споживачів» . Свого часу навіть Радянський Союз визнав ці принципи.

Серед  республік  колишнього  Радянського Союзу Україна перша прийняла закон « Про захист прав споживачів» .У 1992 році було створено Державний комітет України у справах захисту прав споживачів.

Процес становлення та формування системи захисту прав громадянина ґрунтується на статті Конституції України, згідно з якою «держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт» .

Нагляд та захист у галузі прав споживачів здійснюють : Держспожив інспекція України, Антимонопольний комітет України, Державна житлово-комунальна інспекція, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі. Якщо сталося так, що ваші права ,як споживача, порушено ви можете звернутися до суду. Вам необхідно буде доводити такі обставини : факт придбання послуги чи товару; надання інформації про товар; відомості про властивості  товару  і його відповідність потребам споживача; використання товару; заподіяння шкоди життю чи здоров’ю.

Крім цього доказами придбання товару може бути – квитанція,товарний або касовий чек, квиток, договір та ін.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк слід мати технічний паспорт або інший документ який його замінює.

Якщо цих документів у вас немає( втратили або не отримали при придбанні товару) то факт купівлі-продажу можна довести за допомогою свідків або інших доказів.

Про наявність або відсутність недоліків у товарі можна довести за допомогою експертизи.  Це повинен зробити за свій рахунок саме продавець.

Тож не марнуйте часу відстоюйте та захищайте свої права.

В Угоді про асоціацію Україна - ЄС зазначено : « Сторони співробітничають з метою забезпечення високого рівня захисту прав споживачів та досягнення сумісності між їхніми системами захисту прав споживачів». Тому при реформуванні системи захисту прав споживачів в Україні процес повинен здійснюватися на засадах ЄС та новітніх європейських підходів до підвищення ефективності системи захисту прав споживачів, зокрема : зміна акценту з можливостей виробників на потреби споживачів; стрімкий розвиток тих сегментів ринку,що краще відповідають потребам споживачів; споживачі є невід’ємною складовою економічного розвитку; споживачі отримують гарантії забезпечення мінімального споживання за прийнятними цінами; врахування інтересів виробників,встановлення певного балансу інтересів сторін ринку.

Тож маємо надію ,що реформування Закону «Про права споживачів» принесе і споживачу,і виробнику позитивні зміни , удосконаленні права, вигідні умови, зменшення випадків звернень до суду .

Юрист загальної практики        

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко

Останнім часом ми багато чуємо по телебаченню ,читаємо в газетах та Інтернеті про Європейський суд з прав людини. Багато хто з наших співвітчизників звертався за допомогою до Європейського суду.

Що ж це за суд???Хто має право до нього звернутися?Чи може простий громадянин отримати захист та правову допомогу ,звернувшись до Європейського суду?

Європейський суд з прав людини являється міжнародним судовим органом, юрисдикція якого поширюється на всі держави – члени Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

До його складу входять 47 суддів, по одному від кожної держави – члена.

Які ж справи розглядає цей суд?

По першій інстанції, справи подані на інститути Союзу фізичними та юридичними особами; позови , пов’язані з порушенням юридичними , приватними особами та державами – учасниками рішень і директив Союзу. Крім цього Суд виступає в ролі арбітра у країнах ЄС при суперечках щодо політики субсидування та введення торгових санкцій.

Європейський суд формувався протягом довгого періоду часу. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод проголосила    основоположні  права  людини,  створила особливий механізм її захисту. Цей механізм включає в себе : Європейську комісію з прав людини; Європейський суд з прав людини; Комітет міністрів Ради Європи.

З 1998 року два з цих органів були об’єднанні в один – Європейський суд з прав людини. Він знаходиться в Страсбурзі, де і сама Рада Європи.

Основною функцією Європейського суду являється забезпечення  неухильного дотримання і виконання  норм  конвенції її  державами учасницями. Він здійснює своє завдання шляхом розгляду і вирішення конкретних справ , прийнятих  ним  до провадження на основі індивідуальних скарг.

Після реформування суду в 1998 році його активність підвищилася . Вже на початок 2010 року суд виніс 12 198 рішень.

Європейський суд з прав людини має право :

• Розглядати індивідуальні та між державні скарги;
• Визнавати факт того,що було порушено,те чи інше право заявника;
• Присудити заявнику виграну ,справедливу компенсацію;
• Розглядати запит комітету міністрів Ради Європи з питань про те,чи не порушила держава – відповідач своє зобов’язання по виконанню постанов Європейського суду з прав людини;
• Виносити Консультативні висновки про тлумачення Конвенції про захист прав людини та основних свобод,з питань,не пов’язаних з розглядом справ.

Судова практика Європейського суду з прав людини – це джерело права,що складається на основі рішень цього органу, які спрямовані на захист прав і свобод людини і громадянина. Це джерело права є юридично значущим і для нашої держави.

Яскравим прикладом використання положень Конвенції і практики ЄСПЛ є практика Конституційного Суду України. Основні проблеми у застосуванні  положень  Європейської  конвенції  в діяльності КСУ полягають у тому, що багато її положень уже втілено в національне законодавство, а  КСУ  використовує  переважно  норми національного права, але  посилається на Європейську конвенцію, коли відсутні інші правові регулятори у рамках національного права.

Судова практика Європейського суду є об’єктивним критерієм оцінки правової системи кожної держави – учасниці Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наразі Україна є державою,яка орієнтується на європейський досвід. Саме тому для становлення її як правової держави є важливою практика ЄСПЛ.

Кожен громадянин має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органі міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Юрист загальної практики

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко