Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 06.01.2016 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» : 1) документи у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, подані до 01 січня 2016 року на розгляд Міністерству юстиції України та його територіальним органам, у тому числі через посадових осіб органів місцевого самоврядування, адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, підлягають розгляду державними реєстраторами, посадовими особами Міністерства юстиції України та його територіальних органів у строки та у порядку, передбачені законодавством, що діяло на дату подання таких документів.

Також було зазначено, що  до впровадження програмного забезпечення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а також функціонування порталу електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань:

надання послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, здійснюється відповідно до законодавства за допомогою діючого програмного забезпечення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, Єдиного реєстру громадських формувань, Реєстру громадських об'єднань.

Наказом встановлено, що виписки з Єдиного державного реєстру, сформовані за результатом проведених реєстраційних дій, надаються у паперовій формі на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, проставляння підпису та печатки державного реєстратора.

Окрім того, в наказі зазначається, що до запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Державної судової адміністрації України, коли при передачі інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, такі примірники судових рішень подаються заявником або надсилаються судом у паперовій формі;  до запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відомості 1) про відсутність (наявність) нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи - емітента - у день отримання запиту від суб’єкта державної реєстрації; 2) про відсутність (наявність) нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи - емітента - протягом 30 календарних днів з дати отримання відомостей про проведення реєстраційної дії щодо початку проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 3) про відсутність (наявність) нескасованої реєстрації випуску акцій акціонерного товариства - у день отримання запиту від суб’єкта державної реєстрації; 4) про відсутність (наявність) нескасованої реєстрації випуску акцій акціонерного товариства - протягом 30 календарних днів з дати отримання відомостей про проведення реєстраційної дії щодо початку проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, отримуються на письмовий запит державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, крім випадків, коли такі відомості були подані безпосередньо заявником.

Прес-служба

Юридичної компанії “АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ”

     Вихід із товариства — це насамперед дія, спрямована на припинення корпоративних із правовідносин із товариством.

     Враховуючи, що вихід здійснюється шляхом подання учасником товариству відповідної заяви (рішення), ця дія, на нашу думку, потрапляє під визначення правочину. Нагадаємо: таким вважається дія особи, спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦКУ). Тут одразу слід завважити, що не заява про вихід є правочином, а саме подання заяви як дія. А сама заява — лише форма реалізації права на вихід. Тому позови про визнання заяви недійсною не підлягають задоволенню. Тому що подібний спосіб захисту не прописаний у законі (п. 3.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.07 р. № 04-5/14).

     Учасник вільний реалізувати своє право на вихід у будь-який момент і незалежно від згоди інших учасників та/або самого товариства.

     Закон не містить подібних обмежень. Тобто це право безумовне. Це означає, навіть якщо учасник не повністю вніс свій внесок до статутного капіталу або зовсім не вніс, однаково має право вийти з товариства й воно йому не має права в цьому перешкодити. Причому, як підкреслював Пленум Верховного Суду України, ані рішення загальних зборів, ані внесення змін до статуту не впливають на вихід із товариства. А положення установчих документів, які обмежують або забороняють це право, — незаконні.

     І все-таки, незважаючи на це, є одна обставина, яка, на нашу думку, буде перешкодою для виходу — якщо товариство складається з одного учасника. Адже вищий орган управління товариством складається з учасників (ч. 1 ст. 145 ЦКУ). У цьому разі — з одного. Але товариство не може існувати без вищого органу управління, що унеможливлює вихід єдиного учасника.

     Правовий наслідок виходу учасника — у товариства виникає обов'язок здійснити розрахунок з учасником на його вимогу.

     Перебуваючи в складі учасників, кожний із них володіє часткою (паєм) у статутному капіталі товариства. І чомусь часто-густо право на вихід плутають або необґрунтовано ототожнюють із відступленням (відчуженням) такої частки. Однак вихід і відступлення доволі суттєво відрізняються як за процедурою їх здійснення, так і за наслідками щодо частки, якою володів учасник. Ось основні відмінності.

1. Щоб вийти, учасник повинен подати заяву (рішення). Тоді як для відступлення частки використовують договір, за яким її відчужують (купівлі-продажу, міни, дарування). В останньому випадку діє низка правил і обмежень, які для виходу незастосовні. Наприклад, дотримання переважного права інших учасни­ків на покупку частки.
2. Виходячи з товариства, учасник не має права розпоряджатися подальшою долею частки в статутному капіталі. А при відчуженні, навпаки, своїм вольовим рішенням він передає її у власність конкретного набувача.
3. У разі виходу учасник має право одержати частину вартості майна товариства пропорційно до розміру своєї частки, а при відчуженні — суму, обумовлену між сторонами угоди, у випадку договору купівлі-продажу, або інше майно при міні, чи моральне задоволення при даруванні.

     Поєднує вихід і відступлення лише одне — за їх допомогою припиняються корпоративні правовідносини між учасником і товариством. Однак підкреслю: якщо раптом учасник одночасно ще й директор товариства, то вихід із товариства не тягне припинення його трудових відносин із товариством або цивільно-правових, заснованих на договорі. Тобто вони тривають і можуть бути припинені тільки на підставах, передбачених у трудовому законодавстві чи договорі (законі) відповідно.

     Вихід також слід відокремлювати від виключення учасника з товариства, оскільки останнє відбувається в примусовому порядку, тобто без згоди учасника. Хоча наслідки виключення аналогічні.

Детальніше за телефонами: 

(095) 041-41-13; (093) 488-88-22