Найважливіша подія в житті для кожної людини – одруження. Кожен із нас мріє створити сім’ю, народити та виховати дітей, придбати квартири,будинки ,автомобілі, земельні ділянки. В цей час ні чоловік,ні дружина не замислюються про юридичну сторону правовідносин ,адже зараз у них все добре,вони насолоджуються сімейним життям.

Та не в усіх сім’ях панує злагода, любов та повага. Іноді приходить мить ,коли подружжя розуміє, що подальше спільне життя  неможливе. Причини можуть бути різними : несумісність характерів, відсутність кохання, розбіжності у виховані дітей та ін. З цієї миті між чоловіком і дружиною починається війна.

Щоб вирішити проблеми сімей, які розпадаються, слід звернутися до суду. Поділ майна та дітей між подружжям це завжди проблема, справи з цього приводу не такі прості та швидкі , як здається на перший погляд.

Відповідно до статті Сімейного кодексу дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. В разі його поділу частки майна дружини та чоловіка є рівними. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна,спір може бути вирішений судом.

Розділити майно ( нажите в період шлюбу або сумісного проживання) між подружжям  можна  як під час шлюбу, так і після його розірвання. Термін позовної  давності за позовами про поділ майна становить три роки з дня коли один із подружжя  дізнався про порушення свого права. Тому , щоб поділити  майно  не обов’язково  розривати  шлюб.

Майно може бути спільним та особистим (приватним) кожного з подружжя.

Сумісна власність подружжя – це майно ,яке набуте подружжям за час шлюбу( або під час спільного проживання), крім індивідуальних речей.

Зазвичай, частки  майна  дружини та чоловіка є рівними ,якщо між ними не було домовленості, не заключено шлюбний договір та ін.

При поділі майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що дійсно мають істотне значення : знищення або пошкодження спільного майна, шкода інтересам сім’ї , недбальство ,зловживання спиртними напоями, сварки, продаж майна без згоди одного з подружжя. Більшу перевагу має той  із подружжя, з ким залишаються проживати діти.

Що ж таке особиста власність?

Особистою приватною власністю дружиною або чоловіка є майно набуте нею чи ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування ,та майно набуте нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй чи йому особисто.  Користуючись Сімейним кодексом України, суд повинен установити факт набуття майна під час шлюбу та факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця.

Слід  звернути  увагу  на  такі  критерії  спільної сумісної власності : час набуття  майна та кошти за які майно було придбане.

Поняття «цивільний шлюб» вже давно існує в нашому суспільстві, але в законодавстві його не має. Що ж це за  поняття та які його ознаки?

Коли  чоловік  та  жінка проживають на одній житловій площі та ведуть спільне  господарство, в органах РАЦСу  відсутня  реєстрація таких відносин - такі відносини називають «фактичними» або « цивільним шлюбом».

Відповідно до статті Сімейного кодексу України, якщо чоловік та жінка проживають однією сім’єю, але не перебувають в шлюбі між собою ,майно ,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачене письмовим договором укладеним між ними.

Зазвичай, майно, придбане подружжям у цивільному шлюбі за спільні кошти, оформлюється  на когось  одного з  подружжя, тому воно являється виключно його майном, адже факт проживання сім’єю не встановлено. Інший учасник  цивільних  відносин,  позбавлений права на це майно, якщо не доведе в судовому порядку, що воно являється спільною власністю.

При зверненні до суду необхідно: довести факт проживання однією сім’єю; довести,що майно набуте в період цивільного шлюбу є спільною сумісною власністю; переконати  суд  у  необхідності поділу майна відповідно до вимог чинного законодавства, що регулюють спільну сумісну власність подружжя.

Тому бережіть свої сім’ї! Поважайте одне одного , ростіть в любові своїх дітей, нехай ваше сімейне вогнище палає надією та коханням!

Юрист  загальної  практики

Юридичної компанії «АЛЬФА  ЛЕКС КОНСАЛТІНГ»

Катерина Овчаренко

Від тюркського слово «пай» - визначення частки в майні чи майнових правах. Вході аграрної реформи, в нашій країні, провадилися паювання землі й майна. За нашою правовою традицією пайові фонди існують у суб’єктів аграрного права кооперативного типу : колективному сільського господарському підприємстві чи сільськогосподарському кооперативі ( колгоспи,радгоспи,фермерства). Кожен член таких підприємств має свою частку в майні підприємства ,тобто свій майновий пай. Відповідно до закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» ,до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених завдяки діяльності підприємства, цінні папери, акції,гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення вартості пайового фонду майна членів підприємств провадиться за методикою уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, реорганізованих, та затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

Права членів підприємства на паї залежать від їх трудового внеску. Робітнику підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки в пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Пай може успадковуватися відповідно до Цивільного законодавства України. Уразі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру пайового фонду.

Часто люди помилково вважають, що пай – індивідуально визначене майно  чи земельна ділянка і при виході з кооперативу вимагають повернення  своєї  землі  або  своєї механізації. Та згідно із законом , будь - то комбайн,трактор , земельна ділянка , це все являється власністю підприємства. У  людини  є  лише пай – це право на отримання якоїсь частини доходу підприємства,або ж певної частки майна,при виході із кооперативу або підприємства. Селянину (робітнику) при виході з підприємства  може  бути передане не те майно , що він вніс до кооперативу,а зовсім інше. Отже, пай – це не майно,а право, до того ж це право може бути й не реалізованим. Вразі збиткової роботи підприємства його співробітник (селянин, робітник) не  отримує  жодних доходів  на свій пай.

Зміни  у  правовому  режимі майнового паю несуть початок з 1992 року. Далі в 1997 р. пай визначається, як майновий внесок члена кооперативу,в 2000 р. реформування колективних сільськогосподарських підприємств,які працюють на умовах оренди землі і майна, в 2001 р. реорганізація сільськогосподарських підприємств. Та найістотнішою зміною правового режиму майнового паю стало юридичне закріплення можливості укладення договорів оренди, купівлі-продажу, дарування майнових паїв. Оренда,як і купівля-продаж,згідно з цивільним законодавством, застосовуються лише до індивідуально визначеного майна. А пай-не майно ,а лише право на отримання майна в майбутньому. Все вище перераховане кардинально змінило правовий режим майнового паю,який набув окремих рис правового режиму індивідуально визначеного майна. Незабаром у Цивільному кодексі було закріплено,що право оренди поширюється і на майнові права.

Згодом в ході аграрної реформи та паювання майна , виявилося ,що селяни не сформували в собі ринкову свідомість,почуття власника землі, тому Президент видає Указ «Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення». Він передбачає створення умов для викупу майнових паїв сільськогосподарськими підприємствами. На основі об’єднання майнових паїв , Указом  Мінагрополітики (2003 рік) , створюються сільськогосподарські формування аграрного ринку.

Документом, що підтверджує право власності на земельну ділянку, є державний акт про право власності на землю. На сьогоднішній день, багато селян маючи такий документ не знають,що з ним робити. Щоб обробляти землю потрібно мати механізацію та кошти на закупівлю зерна, насіння ,палива та ін. Тому багато з них продають землю або ж здають в оренду , складаючи при цьому договір оренди.

Предметом договору оренди земельної частки ( паю) є право на земельну частку ( пай) ,що знаходиться у колективній власності . До того ж ця частка(пай) не виділена в натурі( на місцевості), а право на таку земельну частку засвідчується сертифікатом.

Договір оренди земельної частки повинен складатися відповідно до Типового договору оренди земельної частки, затвердженого наказом Держкомзему від 2000-го року.

Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування : договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай).

Виконавчий комітет сільської,селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи,реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації.

Умови складання нового договору можуть бути зміненні лише за згодою обох сторін.

Українські фермера гарні господарі, тому матимемо надію ,що наші чорноземи в надійних руках.

Юрист загальної практики              

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко

Міністерство Юстиції та ДП «Укрпошта» підписали меморандум про співробітництво,який передбачає ,що на базі відділень Укрпошти по всій Україні можна буде отримати реєстраційні сервіси Мін’юсту.

Наразі Укрпошта має можливість забезпечити українців якісними і швидкими послугами з реєстрації майна та бізнесу. Адже відділення пошти є у кожному куточку нашої країни. А ще це додаткова стаття доходів для Укрпошти.

На сьогоднішній день ДП «Укрпошта» з гордістю і почуттям відповідальності бере на себе реалізацію завдання з надання реєстраційних послуг. Почався підбір відповідних кадрів.

Незабаром буде оголошено 5 регіонів які стануть стартовими для запуску даного проекту.

Прес-служба

Юридичної компанії “АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ” 

Рахунки на сплату податку на нерухомість прийдуть у КОЖНУ ХАТУ з теплими променями весняного сонця. До кінця весни органи місцевої влади мають надіслати кожному володільцю житлової і нежитлової нерухомого майна рахунок з сумою, яку треба буде заплатити у місцевий бюджет. На той випадок, якщо народ платити відмовиться або не зможе уряд придумав розробити систему штрафів, які будуть застосовувати до злісних неплатників податку на нерухомість.

Так, Україна підписуючи угоду про Асоціацію з Європейським Союзом і угоди з МВФ, взяла на себе обов’язок запровадити податок на нерухомість.

У 2015 році ради місцевих рівнів прийняли розмір процентної ставки щодо податку на нерухомість, виходячи з потреб адміністративно-територіальних одиниць.

У 2016 році було внесено ряд змін у Податковий кодекс України, які в тому числі, стосувались і податку на нерухомість.

Основні моменти про які треба знати власникам нерухомого майна:

1.Неоподатковувана пільга на площу квартир і будинків ЗМІНЕНА! Податок платитимуть всі, хто має квартиру більше 60 кв.м. або будинок більше 120 кв.м. Крім того, якщо ви живете в квартирі, площею понад 300 кв.м. або у будинку, площею понад 600 кв.м. необхідно буде ще щорічно платити так званий «податок на розкіш», що становить 25 000 гривень.

2.Ставка податку на нерухомість тепер становить 3% від мінімальної заробітної плати.

3.Податком на нерухомість оподатковується тепер і нежитлова нерухомість.

Також, звертаємо Вашу увагу! Якщо у вас квартира, площею, наприклад, 80 кв.м. і вона приватизована на двох осіб – то Ваша родина не буде платити податок на нерухомість, тобто площу мають розділити на дві особи.

            Отже, якщо Ваш дохід не дає змоги Вам посилити оплату податку на нерухомість – не хвилюйтесь, керівництво нашої держави радить Вам продати Ваше житло і придбати менше за площею.

            А від нас, хочемо побажати Вам терпіння і достойних доходів, щоб податки, в тому числі і податок на нерухомість не били по Вашій кишені так сильно.

Прес-служба

Юридичної компанії “АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ”