Від тюркського слово «пай» - визначення частки в майні чи майнових правах. Вході аграрної реформи, в нашій країні, провадилися паювання землі й майна. За нашою правовою традицією пайові фонди існують у суб’єктів аграрного права кооперативного типу : колективному сільського господарському підприємстві чи сільськогосподарському кооперативі ( колгоспи,радгоспи,фермерства). Кожен член таких підприємств має свою частку в майні підприємства ,тобто свій майновий пай. Відповідно до закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» ,до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених завдяки діяльності підприємства, цінні папери, акції,гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення вартості пайового фонду майна членів підприємств провадиться за методикою уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, реорганізованих, та затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

Права членів підприємства на паї залежать від їх трудового внеску. Робітнику підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки в пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Пай може успадковуватися відповідно до Цивільного законодавства України. Уразі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру пайового фонду.

Часто люди помилково вважають, що пай – індивідуально визначене майно  чи земельна ділянка і при виході з кооперативу вимагають повернення  своєї  землі  або  своєї механізації. Та згідно із законом , будь - то комбайн,трактор , земельна ділянка , це все являється власністю підприємства. У  людини  є  лише пай – це право на отримання якоїсь частини доходу підприємства,або ж певної частки майна,при виході із кооперативу або підприємства. Селянину (робітнику) при виході з підприємства  може  бути передане не те майно , що він вніс до кооперативу,а зовсім інше. Отже, пай – це не майно,а право, до того ж це право може бути й не реалізованим. Вразі збиткової роботи підприємства його співробітник (селянин, робітник) не  отримує  жодних доходів  на свій пай.

Зміни  у  правовому  режимі майнового паю несуть початок з 1992 року. Далі в 1997 р. пай визначається, як майновий внесок члена кооперативу,в 2000 р. реформування колективних сільськогосподарських підприємств,які працюють на умовах оренди землі і майна, в 2001 р. реорганізація сільськогосподарських підприємств. Та найістотнішою зміною правового режиму майнового паю стало юридичне закріплення можливості укладення договорів оренди, купівлі-продажу, дарування майнових паїв. Оренда,як і купівля-продаж,згідно з цивільним законодавством, застосовуються лише до індивідуально визначеного майна. А пай-не майно ,а лише право на отримання майна в майбутньому. Все вище перераховане кардинально змінило правовий режим майнового паю,який набув окремих рис правового режиму індивідуально визначеного майна. Незабаром у Цивільному кодексі було закріплено,що право оренди поширюється і на майнові права.

Згодом в ході аграрної реформи та паювання майна , виявилося ,що селяни не сформували в собі ринкову свідомість,почуття власника землі, тому Президент видає Указ «Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення». Він передбачає створення умов для викупу майнових паїв сільськогосподарськими підприємствами. На основі об’єднання майнових паїв , Указом  Мінагрополітики (2003 рік) , створюються сільськогосподарські формування аграрного ринку.

Документом, що підтверджує право власності на земельну ділянку, є державний акт про право власності на землю. На сьогоднішній день, багато селян маючи такий документ не знають,що з ним робити. Щоб обробляти землю потрібно мати механізацію та кошти на закупівлю зерна, насіння ,палива та ін. Тому багато з них продають землю або ж здають в оренду , складаючи при цьому договір оренди.

Предметом договору оренди земельної частки ( паю) є право на земельну частку ( пай) ,що знаходиться у колективній власності . До того ж ця частка(пай) не виділена в натурі( на місцевості), а право на таку земельну частку засвідчується сертифікатом.

Договір оренди земельної частки повинен складатися відповідно до Типового договору оренди земельної частки, затвердженого наказом Держкомзему від 2000-го року.

Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування : договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай).

Виконавчий комітет сільської,селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи,реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації.

Умови складання нового договору можуть бути зміненні лише за згодою обох сторін.

Українські фермера гарні господарі, тому матимемо надію ,що наші чорноземи в надійних руках.

Юрист загальної практики              

ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ»

Катерина Овчаренко