Закон України «Про виконавче провадження» передба­чає, що державний виконавець зобов'язаний прий­няти до виконання виконавчий документ і від­крити виконавче провадження. Але за умови, що не закінчився строк пред'явлення тако­го документа до виконання та він містить усі необхідні реквізити й пред'явлений до вико­нання до відповідного органу державної вико­навчої служби.

Державний виконавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів із дня надходження до ньо­го виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження і в ній вказати на необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів із мо­менту винесення постанови. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження над­силаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові (ч.5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Декілька слів, якщо стягувач у своїй заяві про відкриття виконавчого провадження про­сив державного виконавця накласти арешт на майно та/або кошти боржника. Державний виконавець або одночасно з постановою про відкриття вико­навчого провадження виносить окрему поста­нову про накладання відповідного арешту, або відмовляє стягувачу в здійсненні такого заходу, указуючи причини відмови. Відмову державного вико­навця можна оскаржити.

Аналогічний триденний строк установлено і для тих випадків, коли державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Не пізніше наступного дня від дня винесення постанови про відмову у відкритті виконавчо­го провадження державний виконавець має надіслати її заявникові разом із виконавчим документом. Постанови як про відкриття, так і про відмову у відкритті виконавчого провадження можуть бути оскаржені в десятиденний строк у госпо­дарському суді.

Детальніше за телефонами: 

(095) 041-41-13; (093) 488-88-22

     Уявімо, що у вас на руках повністю правиль­но оформлений судовий наказ. Які подальші дії? Потрібно звернутися до державного ви­конавця із заявою про відкриття виконавчо­го провадження та долучити до неї судовий наказ (ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче прова­дження»). Але для цього насамперед необхід­но з'ясувати, до якої саме виконавчої служби звертатися.

     За загальним правилом, виконавчі дії прова­дяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем розташування його майна.

     Якщо боржник — юридична особа, то виконання провадиться за місцезнаходженням його по­стійно діючого органу або майна. Право ви­бору місця виконання між кількома органа­ми державної виконавчої служби, що можуть учиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функ­ції, належить стягувану (ст. 20 Закону України «Про ви­конавче провадження»). Щоправда, із цього загального правила є певні винятки, обумов­лені ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, якщо сума зобов'язання становить десять і більше мільйонів гривень або еквіва­лентну суму в іноземній валюті, то звертатися слід до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (п.2 ч.1 ст.21). А якщо сума зобов'язання від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентна цій сумі в іноземній валюті — до відділу примусового виконання рішень управлінь державної вико­навчої служби головного управління юстиції в області або місті Києві (п.2 ч.2 ст.21 цього Закону).

     У заяві про відкриття виконавчого прова­дження стягувач має право додатково зазна­чити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнахо­дження його майна тощо), а також шляхи от­римання ним коштів, стягнутих із боржника. Також у цій заяві стягувач має право попроси­ти держвиконавця накласти арешт на майно та кошти боржника й оголосити заборону на його відчуження.

Детальніше за телефонами: 

(095) 041-41-13; (093) 488-88-22

     Для Вас важливо уважно прочитати отриманий судовий наказ на предмет його відповідності всім вимогам, що висуваються до виконавчих документів. Так, згідно зі ст. 18 Закону України «Про ви­конавче провадження» у виконавчому документі обов'язково зазначають:

• назву й дату видачі документа, найменуван­ня органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видала;
• дату прийняття й номер рішення, за яким видано документ;
• повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їхнє місцезнахо­дження (для для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та борж­ника (для для юридичних осіб), індивідуальний ідентифі­каційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб — платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника або можуть сприяти примусовому виконанню. Зокрема, дата на­родження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
• резолютивну частину рішення;
• дату набрання законної (юридичної) сили рішенням;
• строк пред'явлення виконавчого докумен­та до виконання.

     Виконавчий документ повинен бути підпи­саний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріпле­ний печаткою.

     Якщо в судовому наказі виявлено помилку, то краще відразу скористатися ст. 117 ГПК і звернутися до суду, який видав такий наказ, із вимогою про її виправлення. Для цього до суду потрібно подати відповідну заяву довіль­ної форми, у якій зазначити допущений не­долік під час оформлення судового наказу. Господарський суд розглядає таку заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника й ви­носить ухвалу. Неявку стягувача й боржника не вважають перешкодою для розгляду заяви. До цього моменту господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

     Ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви надсилається стягувачеві й борж­нику в п'ятиденний строк із дня її винесення.

Детальніше за телефонами: 

(095) 041-41-13; (093) 488-88-22

Представники влади довго обіцяли якимось чином посприяти в узаконенні об’єктів нерухомого майна, і нарешті звершилось. Державна архітектурно-будівельна інспекція України разом з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства презентувала покроковий план для легалізації самобуду.

Пропонуємо Вашій увазі план легалізації нерухомого майна, щоб переглянути його або завантажити достатньо натиснути "PLAN".

Керуючий партнер ЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ "АЛЬФА ЛЕКС КОНСАЛТИНГ"

Роман Попов