Кожному підприємцю має бути відомий основний нормативно-правовий акт у сфері державної реєстрації суб’єктів господарювання, який ще до 2016 року мав назву: Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», та, згідно внесених змін від 26.11.2015 року змінив назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі по тексту – Закон).

Внесені зміни спрямовані на реформування системи надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації і забезпечення її відкритості та прозорості, оперативності та своєчасності, раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, оптимізацію витрат державних коштів. Серед зміни назви Закону, Закон отримав нову редакцію з новими правилами гри у сфері державної реєстрації суб’єктів господарювання.

Новизною в зміненому Законі стала відсутність вимог щодо підтвердження відомостей про юридичну особу. Раніше, до внесення змін в Закон, умови статті 19 даного Закону передбачали норму, за якою юридична особа зобов'язана була подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі ненадходження в установлений строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або у випадку надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний був надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Якщо ж юридична особа протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення не подала реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен був внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Враховуючи норми податкового законодавства України, зокрема положень п.п. 5.5, 5.6 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 14.11.2014 року № 1130, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є повідомлення державного реєстратора, відомості з ЄДР щодо наявності запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) ДПІ приймало рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Тому, несвоєчасне підтвердження або не підтвердження відомостей про юридичну особу мало негативні наслідки для юридичних осіб.

Несвоєчасне підтвердження або не підтвердження відомостей про юридичну особу мало негативні наслідки для юридичних осіб. 

Редакція Закону з 1 січня 2016 року вже не передбачає норм щодо підтвердження відомостей про юридичну особу, що з певному плані полегшує роботу юридичних осіб. Але, Єдиний державний реєстр не отримав відповідних технічних змін щодо виключення з відомостей про юридичну особу інформації про підтвердження юридичною особою відомостей. Тому, в Реєстрі можна було прослідкувати таку дивовижну обставину, за якою відомості про юридичну особу були не підтверджені, в той час, як фактично підтвердити такі відомості вже немає можливості, адже Закон таких дій не передбачає. Крім того, Наказом Міністерства юстиції України від 06 січня 2016 року № 15/5 затверджено нові заяви про проведення реєстраційних дій, серед яких відсутня заява про підтвердження відомостей про юридичну особу. Деякі підприємці зіштовхнулись з такою проблемою, коли до 2016 року державний реєстратор вніс до Єдиного державного реєстру запис про те, що відомості про юридичну особу не підтверджені, або юридична особа не перебуває за місцем знаходження. Такі дані про юридичну особу можуть негативно впливати на податковий статус, зокрема є підставою для анулювання статусу платника ПДВ. Все це неоднозначно підтверджує прийняття в державі норм без попереднього налаштування їх майбутнього виконання.

Внесення даних про непідтвердження відомостей про юридичну особу є підставою для анулювання статусу пратника ПДВ.

Тому, юридичним особам приходилось підтверджувати відомості іншим шляхом - через внесення будь-яких змін до Єдиного державного реєстру (під час внесення змін до ЄДР відомості про юридичну особу підтверджувались автоматично). Після внесення таких змін в Єдиному державному реєстрі щодо відомостей про юридичну особу у графі «Статус відомостей про юридичну особу» автоматично відбувались зміни з «відомості не підтверджено» на «відомості підтверджено». Вихід із ситуації знайшли, але… Як відомо, статтею 36 Закону з 1 січня 2016 року запроваджено плату у сфері державної реєстрації та встановлено адміністративний збір за проведення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, у розмірі 0,3 мінімальної заробітної плати. Тому, на початку 2016 року підтвердити відомості юридичній особі коштувало 413,40 грн. Виходом із ситуації стало внесення змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни інформації про здійснення зв’язку з юридичною особою (за умовами ст. 36 Закону такі зміни є безкоштовними).

Підсумовуючи все вищесказане, можна однозначно стверджувати, що зміни у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо підтвердження відомостей про юридичну особу мають позитивний характер, спрощують роботу та зменшують навантаження в роботі юридичних осіб, але отримали незаплановані результати для суб’єктів господарювання.

Зміни щодо підтвердження відомостей про юридичну особу мають позитивний характер, спрощують роботу та зменшують навантаження в роботі юридичних осіб.

Партнер практик корпоративного, медичного та договірного права,

Михайло Сілкін