Завдяки державним старанням Україна поступово перейшла до відкритого реєстру нерухомості, відкритого реєстру бізнесу з можливістю отримання відомостей про суб’єктів господарювання у вільному доступі та он-лайн. Такі можливості для кожного стають прозорими через прийняття низки законодавчих актів, які за крок до успіху викликають масу обурень серед суспільства, зокрема підприємців.

     Так, 4 жовтня 2014 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» за номером 1701-VII (надалі по тексту - Закон), який відповідно до прикінцевих та перехідних положень вступає в силу з дати опублікування.
25 листопада2014 в офіційному виданні «Голос України» № 206 опубліковано даний Закон, який і набрав чинності. Пізніше, 12 лютого 2015 року Законом України № 198-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» внесено зміни до Закону, зокрема, змінено термін «кінцевий вигодоодержувач» на термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)».

     Термін кінцевий бенефіціарний власник (контролер) вживається в значенні Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та визначає, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) є фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

     Тобто, відповідно до Закону, українські компанії зобов'язані розкривати інформацію про своїх бенефіціарів. Тепер в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців підлягає включенню наступна інформація щодо бенефіціарів: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), країна громадянства, паспортні дані, місце проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).

     Обов’язок подавати такі дані покладений на керівників юридичних осіб, крім того й відповідальність за неподання відомостей про бенефіціарів несуть також керівники, якими можуть бути як безпосередньо такі бенефіціари, так і особи, які перебувають на керівній посаді за трудовим контрактом. Враховуючи те, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців подаються відомості про бенефіціарів, що є по суті персональними даними, керівники юридичних осіб не завжди мають доступ до такої інформації, не говорячи про можливість її розголошення, шляхом подання до реєстру. Тому, Закон робить керівників заручниками ситуації. Крім цього, Закон встановлює адміністративну відповідальність саме для керівника юридичної особи або особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), за неподання державному реєстратору інформації про кінцевих вигодоодержувачів юридичної особи. За невиконання зазначеного обов’язку передбачено штраф у розмірі від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні від 5100 до 8500 гривень). Виходить така ситуація, що засновникам може бути не вигідно надавати відомості про себе для їх подачі до реєстру, а відповідальність все одно несуть керівники.

     Варто зауважити найголовніше! Перехідними положеннями встановлено, що всі юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності цим Законом,подають державному реєстратору відомості про свого кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів), у тому числі кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів) їх засновника, якщо засновник - юридична особа, упродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до
25 травня 2015 року).

     Від обов’язку подавати інформацію про бенефіціара та структуру власності відповідно до Закону звільнені політичні партії, творчі спілки та їх територіальні осередки, адвокатські об’єднання, торгово-промислові палати, державні органи, органи місцевого самоврядування та їх асоціації.

     Беручи до уваги юридичну практику, яка склалась у процесі роботи багатьох юридичних компаній, про проблеми даного Закону почали говорити тільки на початку квітня, а про методи його виконання ще й не здогадувались. Врешті решт, 10 квітня
2015 року внесено зміни до форми 4, щодо можливості внесення відомостей про бенефіціарів в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (до цього державні реєстратори вносили відомості про бенефіціарів через відмітку у формі 4 «зміна додаткової інформації про зв'язок з юридичною особою»). Але відносно виконання вимог Закону у кожного була своя думка, чи подавати відомості про бенефіціарів, якщо засновником юридичної особи є фізична(і) особи, адже відомості про фізичних осіб-засновників є в реєстрі; чи подавати відомості про бенефіціарів громадських та благодійних організацій, тощо. Державні реєстратори на місцях не надавали пояснень через відсутність будь-яких роз’яснень. Крім того, представники юстиції також не могли надати обґрунтованої відповіді на вищезазначені питання.

     І вже на початку травня, надано інформацію, за якою введено в ажіотаж всіх, хто переймався цим питанням – юридичних осіб. За інформацією, яку надавали державні реєстратори, подавати відомості про бенефіціарів юридичної особи повинні всі юридичні особи, крім тих, які визначені Законом (політичні партії, творчі спілки та їх територіальні осередки, адвокатські об’єднання, торгово-промислові палати, державні органи, органи місцевого самоврядування та їх асоціації). Такі дії повинен провести кожен до 25 травня 2015 року.

     Варто зауважити, що станом на 1 січня 2015 року кількість зареєстрованих не припинених юридичних осіб становила 1 082 216, державний реєстратор протягом робочого дня опрацьовує близько 50 пакетів документів, таким чином більшість юридичних осіб не зможе вчасно подати необхідні відомості.

     Тому, юридичні особи зіткнулися із проблемою черг у державних реєстраторів, які прийшли подавати відповідні форми в останній момент. В деяких містах України державні реєстратори невдоволено висловлювались в бік підприємців, які бажають виконати Закон. Черги створювались з чотирьох годин ранку, аби отримати талон на прийом до державного реєстратора. Якщо пощастить, то можна потрапити на прийом до державного реєстратора в цей же день, а якщо не встиг, то на завтра треба знову зранку займати чергу.

     Аналізуючи інформаційну політику, яка надавалась суспільству з метою виконання вимог Закону, очевидно, що посадовцями штучно створено ситуацію, в якій спочатку ніхто нічого не знає, а потім виявляється, що юридичні особи вже як давно мали подати інформацію про бенефіціарів.

     В свою чергу, наближення кінцевого терміну подання інформації та велика кількість юридичних осіб, які ще не встигли подати відповідні відомості, створює корупційні ризики та стимулює отримання неправомірної вигоди державними реєстраторами.

     Враховуючи проблеми, які виникли в приміщеннях державних реєстраторів, за ініціативи народних депутатів, громадських діячів та політиків 19 травня 2015 року у Верховній Раді України було зареєстровано проект Закону №2896 про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи. Даний законопроект передбачає відтермінування на чотири місяці подачі документів, а також надається можливість зареєстрованим учасникам-фізичним особам не подавати відомості про бенефіціарів. Це означає, що юридичні особи, в яких засновниками (учасниками) є фізичні особи, подавати відомості про бенефіціарів не потрібно. Але виникає питання: Що ж робити тим юридичним особам, які вже подали відомості про бенефіціарів – фізичних осіб? Всі дії таких юридичних осіб були марними?

     Враховуючи інтереси суспільства, 21 травня 2015 року Верховна Рада України підтримала цей проект. Тому важливі кроки для врегулювання проблем у поданні відомостей про бенефіціарів та, зокрема, запобіганню корупційним проявам посадовцями, до яких звертаються юридичні особи для виконання вимог Закону, вже зроблені.

     Вирішальним фактом у вирішенні всіх проблем стане підпис Президентом України прийнятого законопроекту.

     Проаналізувавши розвиток подій по виконанню Закону, встановлюється така ситуація, в якій приймається норма, про яку нікому не відомо, механізмів та засобів її виконати немає. А пізніше, ближче до строків виконання такої норми суспільство інформують про обмежені терміни, коли всі мають виконати Закон. Кожен шукає можливі засоби вирішення проблем, які постали серед підприємців, і в останні дні розуміють що їх старання, відволікання від основної діяльності, були марними тому, що такий обов’язок відтерміновують, та ще й не всіх про це зобов’язують.

     Варто згадати 2010-2012 роки. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці змінювали відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо видів економічної діяльності. В той час було надано один рік на зміну КВЕДів та, пізніше, продовжено строк ще на рік. Хоча по зміні КВЕДів діяли довші строки виконання вимог норм законодавства, але знову простежується ситуація, яка нагадує сьогодення!

     Таких прикладів багато, серед яких і Закон України «Про захист персональних даних», Податковий кодекс України (відносно запровадження спрощеної системи оподаткування) тощо.

     Можна вже стверджувати, що в державі створюється така тенденція, за якою законодавець працює ситуативно, а не прораховує все наперед. Закони приймаються не продумано, без аналізу методів виконання та наслідків. І цим хтось користується, отримуючи вигоду.

     Законодавча політика все ж таки не змінює своїх можливих напрямів удосконалення, хоча має неабиякий досвід.

Партнер Юридичної Компанії "Альфа Лекс Консалтинг"

Сілкін М.